(не) можу тебе любити

Стефа звикла горіти поруч із Владом, навіть коли він зникав і повертався лише заради примх, а тихий Лев залишався для неї тінню, яку легко відштовхнути.
На весіллі Влада вона напивається до забуття й у темряві робить крок, про який не дозволяє собі згадувати.
Вранці стирає все одним холодним «ні» — і йде, не озираючись.
Через сім років вона повертається в його відділення, де Лев уже інший… а між ними дихає жива таємниця з його очима.