Шість років Софійка кличе мене мамою. І я вже давно не думаю про те, що колись усе було інакше. У нас свій дім, свої звички та своє цікаве життя.
А потім з’являється Максим Гордієнко. Її батько. Чоловік, який навіть не здогадувався, що в нього є донька усі ці роки.
Я думала, що маю боятися тільки того, що він захоче її забрати. Але Максим все ніяк не зникає.
Спочатку він поруч заради Софійки. А потім… я вже не дуже розумію, що відбувається.
Він пише мені ввечері, заходить просто так. Вивчив, яку каву я люблю, і дивиться так, що я починаю злитися сама на себе за ці думки.
Мені не можна до нього звикати або довіряти. І вже точно не можна закохуватися в чоловіка, який одного дня може забрати в мене найдорожче.
Тільки серцю, здається, взагалі байдуже на всі ці правила.