І навіть смерть не розлучить нас

«З далеких соснових борів гнітюче випливав місяць. Величезний. У повні. Дивився на нього і думав про неї. Єдину жінку у цілому світі, яку безумно любив у кожній своїй реінкарнації. Відчував – вона чує мої думки. І так самісінько вдивляється в місячну повню і думає про мене. Ми дві половинки однієї людської душі. Розірваної навпіл. Віками тягнемося одна до одної і не можемо з’єднатися докупи…»