"Між крилами" 18+

Небо не було ані світлим, ані темним.
Воно просто стежило.
Вона стояла на краю даху, відчуваючи, як вітер торкається шкіри — не холодом, а питанням. Наче хтось невидимий зважував її дихання, ритм серця, здатність зробити крок.
Ангели з’являються без звуку.
Так кажуть.
Він з’явився інакше.
Спершу — тінь. Потім — відчуття, що повітря навколо стало щільнішим, майже інтимним. Вона не обернулася. Вона знала: якщо подивиться — шлях назад зникне.
— Тобі не дозволено бути тут, — сказав він.
Голос не торкався вух. Він лягав під шкіру.
— Мені багато чого не дозволено, — відповіла вона тихо.
Крила розкрилися не відразу. Вони ковзнули простором, немов темна хвиля. Вона відчула це спиною — не дотиком, а присутністю, від якої хотілося стояти рівно й не рухатись.
— Ти знаєш, хто я, — сказав він.
— Я знаю