17
Анотація до книги "Місто, де не губляться листи"
Туман у Галвені завжди наступав з моря непомітно. Спочатку він злизував верхівки портових кранів, потім ховав за білою пеленою рибальські човни і вже за годину загортав бруківку старої частини міста у вогку, мовчазну ковдру. У такий час звуки змінювалися: кроки губилися у повітрі, а крики чайок здавалися відлунням із паралельного світу.
Марта любила цей час. Коли місто завмирало, вона залишалася наодинці з архівом міської управи. Її робота пахла минулим: клеєм на основі крохмалю, сухим тлінням пергаменту, шкірою старовинних палітуррок і ледь вловимою гіркотою старих чорнил. Вона лагодила розірвані сторінки міських хронік, повертаючи до життя чужі спогади, закони та забуті імена.
Але власне життя Марти нагадувало книгу, з якої хтось випадково вирвав кілька центральних розділів.
Марта любила цей час. Коли місто завмирало, вона залишалася наодинці з архівом міської управи. Її робота пахла минулим: клеєм на основі крохмалю, сухим тлінням пергаменту, шкірою старовинних палітуррок і ледь вловимою гіркотою старих чорнил. Вона лагодила розірвані сторінки міських хронік, повертаючи до життя чужі спогади, закони та забуті імена.
Але власне життя Марти нагадувало книгу, з якої хтось випадково вирвав кілька центральних розділів.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю з новинкою!
Ляна Брук, Дякую)
Вітаю з новинкою! Автор, у вас прекрасно розвинута уява і Ви вмієте донести емоції героїв до читача. Успіху Вам і вашим книгам! Підписуюсь і чекаю у себе на сторінці.
Ксенія Дейн, Велике дякую) На вас теж підписалась)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати