Моя Пралайя. КІнець, Який Став МоЇм Початком

Я не пам'ятаю свого дитинства, я не пам'ятаю СЕБЕ. Я пам'ятаю лише панічний страх, провину, сором і одне єдине: «треба». У сім років я стала головою родини, опорою для матері-інваліда та нянькою для сестри. Я щиро вірила, що зобов'язана розчинятися в інших, щоб заслужити право на життя, право на увагу. Ця книга — мій довгий шлях від повного знищення себе до відродження. Від дівчинки-жертви до жінки, яка повернула собі владу над своїм життям. Тут немає вигаданої драми чи ідеальних героїв, лише гола правда про гіпервідповідальність, біль і, найголовніше, — зцілення. Для мене, як автора, це — відвертий, зцілюючий епос мого існування, існування «обслуговуючого персоналу», яке врешті-решт обернулося великими сильними крилами для мене, а для тих, хто буде її читати — кінцем великого початку.