Коли світ на півдні почав пахнути гарячим залізом і чужою мовою, у Радогоста не лишилося вибору. Він повів свій рід у Горгани — туди, де каміння дихає, а гори мають похмурих господарів. Кровна угода зі Скальником дала їм останній притулок, але зробила вартівниками скель.
​Минуло двісті п'ятдесят літ. Нащадки Радогоста вважають стару клятву лише легендою, доки зі сходу не накочується аварська орда, а з лісу не приходить холод, від якого німіє серце. Разом із таємничою чужинкою та її скринею в городище повертається стародавній борг.
​Ціна вже визначена, і Горгани не звикли чекати. Коли залізо зустрінеться з мороком Морани, роду Добромисла доведеться дізнатися: чи можна розірвати угоду, скріплену живою кров’ю на німому граніті?