Вона любила білі троянди, а він знаючи це завжди дарував їй червоні, здавалося дрібнички, та все-таки Ліну це чіпляло. Вона собі купувала на день народження торт, а він завжди забирав її останній шматок торту. І це мабуть було її останньою краплею.
– Все нам потрібно розійтися! – Говорила Ліна.
– Через що? Через якусь дрібничку? – Запитував її хлопець Петро.
– Ты ж розумієш що це не правильно, це явні ознаки токсичності. І справа не в тому що мені шкода дати тобі свій останній шматок торта, а в тому що ти береш моє, навіть незапитуючи чи можна! Так немає бути, розумієш! І я втомилася це тобі пояснювати знову і знову! Мають бути якісь кордони...