Він той, ким я його не вважала

– Ну ось, ти знову за своє! Хіба проблема в тому що я зайняв твоє місце у ліжку! Так лягай на моє, мені тут подобається, тут зручніше! 

– Та проблема в тому що це вже перші дзвіночки токсичності! Я все розумію, але мабуть про особисті кордони ти навіть і не чув! Я ж не порушую твої кордони! От і тебе попрошу, не порушуй мої. 

– Послухай, та це лише дрібниці! Чого ти так розійшлася? 

– Не потрібно переводити стрілку, я просто намагаюся тобі пояснити очевидні речі! Сьогодні ти займаєш моє місце в ліжку, а завтра моє життя. Все починається із малого, й мені це не подобається! – Нервовим тоном говорила Ліна. 

— Та добре, добре! Я поступлюся, лягай на своє місце! 

– Ти дивишся на мене так, ніби це ти ще й зробив мені послугу, поступаючись моїм же місцем мені, в моєму ліжку, та ще й у моїй квартирі. 

– Ну досить вже мені про це нагадувати, ти тиснеш на болюче місце, добре знаючи що у мене немає своєї квартири! 

– Я тебе й не виганяла, просто намагаюся пояснити як правильно потрібно поводитися у моєму домі. І до речі... Коли ти вже знайдеш роботу? 

– Ти ж знаєш що зараз я ще в пошуках роботи! 

– Ти в пошуках роботи вже два місяці! Відтоді, відколи тебе звільнили з останнього місця роботи, пора би вже щось знайти...

— Знайду, я знайду! Це ти ще мегі маєш бути вдячна що я тебе обрав, якби не я... Ти б і досі була сама!

Я на цей раз промовчу, — Думала Ліна, але мені ж так хочеться сказати іноді що я хочу розійтися із нии, та гіяк не наважусь, я вже й думаю про те що краще було б і самій, ніж із ним. Ми живемо вже один рік разом, і я відчуваю іноді що мені самій було б набагато краще жити. Ніхто б не критикував, та не займав моє місце! Я іноді запитую себе – ну і для чого мені це все? Хіба я зараз відчуваю себе щасливою? Зовсім ні, радше нещасною! Він зараз сидить та грає в свої відео ігри, на хвилиночку подумати, живе в моїй кввртирі, та ще й за мій рахунок. І я сама на це погодилася! Тртмати на "своїй шиї" хлопця який намагається знецінити мої почуття, і порушувати мої кордони! І я вже так до цього звикла, що й сама очам своїм не вірю, що я досі не можу чітко и ясно вияснити із ним стосунки, і іноді так і хочеться виставити його за двері. Але потім мені стає шкода його, мабуть я кохаю його. Але якесь це неправильне кохання... Для стосунків завжди потрібні двоє. А Петро сидить і у відео ігри грає, на хвилиночку хлопцю двадцять п'ять років! Годі мені вже про це сьогодні думати, мені пора вже спати, завтра зранку потрібно на роботу йти... 

"Зранку я прокинулась раніше ніж зазвичай, я просто не могла заснути, ця ситуація не давала мені спокою, невже і справді він мене просто використовує?" – Думала Ліна. Вона стояла біля вікна, задумливо дивлячись кудись удалину. Темне хвилясте волосся спадало на плечі, підкреслюючи правильні риси обличчя. Великі карі очі здавалися спокійними, але в їхній глибині ховалися сумніви та переживання. Легка нічна сорочка ніжного кольору робила її образ тендітним і жіночним. Вона була з тих дівчат, які більше слухають, ніж говорять, і завжди намагаються бачити в людях хороше.
Петро колись здавався їй надійним і турботливим. Він умів знаходити потрібні слова, усміхатися саме тоді, коли це було необхідно, і створювати враження людини, якій можна довіряти. Але з часом дівчина почала помічати дрібниці, які раніше ігнорувала.
Петро дедалі частіше звертався до неї лише тоді, коли йому щось було потрібно. То просив допомогти з якоюсь справою, то позичити гроші, то витратити свій час на вирішення його проблем. При цьому її власні труднощі його майже не цікавили. Він умів так подати прохання, що вона сама почувалася винною, якщо відмовляла.
Найгірше було те, що все відбувалося непомітно. Петро не наказував і не вимагав відкрито. Навпаки, він говорив лагідно, жартував і навіть дякував. Але щоразу отримував бажане, майже нічого не даючи натомість. Вона раптом усвідомила просту річ: вона постійно знаходила час для нього, а він для неї — лише тоді, коли це було зручно йому. І вперше за довгий час їй стало не сумно, а образливо. Не тому, що Петро змінився, а тому, що вона нарешті побачила його таким, яким він був насправді.