Люборацькі

Роман «Люборацькі» — головний твір українського письменника Анатолія Свидницького. Твір є хронікою (значною мірою автобіографічною) занепаду священичого роду Люборацьких у трьох поколіннях, на реалістично відтвореному тлі панування польських панів на Поділлі, утисків царського режиму і ворожого українству офіційного православія. Широке тематичне полотно твору дало підставу Івану Франкові назвати його «першим реалістичним романом на побутовому тлі». Як змістом, так і мистецькою формою роман «Люборацькі» — посередня ланка між прозою Григорія Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка та інших з одного боку — і пізнішою реалістично-побутовою епічною прозою Івана Нечуя-Левицького і Панаса Мирного з другого боку. Але на сучасну Свидницькому літературу роман впливу не мав, бо його опублікував лише 15 років по смерті автора І. Франко у «Зорі» (1886).