Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
після вашого вірша усмішка від вуха до вуха. колись в мене був російськомовний схожий вірш. зараз я не зможу точно зробити переклад, але спробую перекласти декілька строк:
є ділянка, є лопата
заживемо багато!
Але глянув, та і пройшла охота:
потрібна тут робота до сьомого поту.
якось так. дякую за ваші вірші.
Цей вірш засмутив мене лише одним - тепер я знаю, що я не унікальний) Мене завжди гризла совість, що на відміну від інших, я не прагнув підриватися на вихідних о шостій ранку, аби їхати на картоплю чи помідори. Всі люблять працювати, а потім хвалитися повними ящиками і рядами банок. А я все не міг зрозуміти, що зі мною не так, чому мене не окрилює праця на городі, хоча й хотілося б хотіти, аби було так.
Тепер я знаю, що я не один і мені наче камінь з плечей)
пс. Останній рядок вірша - неймовірний!
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтиклас!
після вашого вірша усмішка від вуха до вуха. колись в мене був російськомовний схожий вірш. зараз я не зможу точно зробити переклад, але спробую перекласти декілька строк:
є ділянка, є лопата
заживемо багато!
Але глянув, та і пройшла охота:
потрібна тут робота до сьомого поту.
якось так. дякую за ваші вірші.
Коментар видалено
Супер! Дякую!
Larisa Chelter, Дякую за відгук, рада, що зайшло)
Хоч я і з села, але цей вірш тааак про мене)))
Христина Вілем, жисть - складна штука, тримаймося))
Від душі)
Прям з глибин)) Я б сказала, з дніща.
Мені сподобалося, з гумором і життєво?
Дяка)
Цей вірш засмутив мене лише одним - тепер я знаю, що я не унікальний) Мене завжди гризла совість, що на відміну від інших, я не прагнув підриватися на вихідних о шостій ранку, аби їхати на картоплю чи помідори. Всі люблять працювати, а потім хвалитися повними ящиками і рядами банок. А я все не міг зрозуміти, що зі мною не так, чому мене не окрилює праця на городі, хоча й хотілося б хотіти, аби було так.
Тепер я знаю, що я не один і мені наче камінь з плечей)
пс. Останній рядок вірша - неймовірний!
Вони всі брешуть, ці, з плодами праці. А ми чесні ледацюги!
Якщо на початку це був Франко, то під кінець - справжній Маяковський :) Аплодую!
а ви часом не мій загублений у дитинстві брат?))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати