Ліричний вірш про осінь
Ліричний вірш про осінь
Ти трохи ледачий, я дуже ледача -
Нас доля звела не дарма, отвічаю.
Тому в нас немає городу чи дачі
І кляту картоплю ми теж не копаєм.
Це щастя в мені розливається п'янко.
Буває, прокинусь - тривога аж душить:
Ти там не надумав купити ділянку?
Коханий, не треба, не рви мені душу!
Я знаю з дитинства: саджать цю заразу
- веснянка й гаївка міцної родини.
Але ж ми і так ніби дружні до сказу,
Вгодовані й ситі. Наш вибір - "Мівіна".
Я знаю: хто товк колорадів потрішку
Ізмалку - стає до біди невразливий.
Та нас поки двоє плюс миша і кішка.
До речі, і корм в неї гарний - до пива.
Я знаю: всі мусять вставати в суботу
І пертись за місто - копати й сапати.
Та, любий, я краще піду на роботу
Або підробіток. Аби не лопата!
Я чула, що є такі люди - селяни,
Їх бізнес - уся ця садильня й сапальня...
Мій любий, давай не вставати з дивана.
Ми ж, бляха, містяни. Пост-ін-ду-стрі-аль-ні!
Відредаговано: 22.08.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
