Кров і тіні | Baldur's Gate 3

- Ти інтригуєш мене. - голос став майже ніжним. - І це найгірше з можливих відчуттів. Бо тебе хочеться читати ще... довше. - Астаріон не відводив погляду. Він дивився відкрито, нахабно, немов ковзав під шкіру так легко, ніби там для нього давно був прочинений прохід. І він лише перевіряв, чи хтось не зачинив двері. - Ходімо. Невеличка прогулянка допоможе розігнати ці твої... приємно хаотичні думки. Якщо, звісно, ти не проти моєї скромної компанії. - Його вуста ледь смикнулися у хижу, упевнену півпосмішку.