Кошеня

— Завдання виконане, ціль знешкоджена, — звітує він, дивлячись трохи вище плеча командира. І це правда рівно наполовину. Куля з його гвинтівки потрапила в точно в ціль. Але тоді чому його не полишає відчуття помилки? У цілі лишився син: п'ятирічний хлопчик, що ніколи знову не побачить батька.

Сирота.
Таких багато дітей на війні.
Але хіба війна не закінчилася?..

Рука тягнеться до вихорів одного з хлопців, поки інші в’ються навколо, випрошуючи дефіцитний шоколад. Солдатам давали одну плитку на тиждень, але він ніколи не любив солодкого, тому роздає шоколад і розповідає бравурні військові історії, вигадуючи їх замість тих, що крутяться в голові. Їм не треба знати правду, діти мають залишатись дітьми.

Струм прошиває його тіло, спалює спогади у полум'ї агонії. Можливо, в цей раз назавжди.