— Як би це не дивно звучало, — повільно вимовив він, — те, чого я хочу… це тебе.
Олівія відчула, як її щоки спалахнули від обурення.
— Не награвся з іграшкою? — холодно кинула вона, відкидаючись на спинку сидіння катера.
Браян ледь помітно знизав плечима, наче сама ідея «іграшки» була для нього чимось другорядним.
— Хай буде і так, якщо тобі легше думати саме в таких категоріях. Але навіть іграшки можуть мати свої умови. Я хочу запропонувати тобі угоду. Компроміс.
Олівія вигнула брову, відчуваючи дивний холодок у грудях.
— Компроміс? — перепитала вона, намагаючись вкласти в це слово весь свій скепсис. — Між нами?
— Так, компроміс, — він подався вперед, і простір між ними знову стиснувся до критичної позначки. — Щоб і ти, і я були задоволені. Щоб ти перестала щосекунди очікувати удару