Пізня осінь 1989 року стала кінцем людської цивілізації. Страшний вірус, що перетворив майже все людство на божевільних потвор та попіл, стер міста й надії.
Минуло два роки. Колишній військовий Андрій Соколенко залишився сам серед руїн, крові та холоду. У його руках — лише гвинтівка, втома й пам'ять про тих, кого він не зміг врятувати.
Та випадкова зустріч із дівчинкою, чиї блакитні очі нагадують йому власну доньку, змушує Андрія піднятися. У світі, де живі небезпечніші за заражених, він шукає не просто виживання — він шукає сенс.
Це історія про виживання на уламках колишнього життя. Про дружбу і чорну заздрість, вірність і фанатичне божевілля.
Чи зможе зломлений солдат вистояти — і відшукати світло там, де життя, здавалося, назавжди померло?