​Був пізній вечір. Запоріжжя за вікном уже давно «засинало», а я знову висів на сайті знайомств. Оплачений преміум, нескінченні свайпи, лайки, які вже стали механічними. Втома брала своє, і я вже збирався виходити, як раптом — сповіщення.
​«Привіт, як настрій?»
​Я відкрив повідомлення. Анна.
Відповів коротко: «Привіт, все добре. Як у тебе?»
«Нормально, з роботи втомлена», — прийшла відповідь.
​Зав’язалася розмова. Стандартна схема, яку я знав напам’ять: питання про ціль знайомства.
— Серйозні стосунки, — написала вона.
— Мені теж це підходить, — відповів я.
​Ми обмінялися контактами, перейшли в Telegram. Перша зустріч вимальовувалася сама собою.
— Я можу під’їхати до тебе, — запропонувала вона. — Куди саме?
​І тут небо прорвало. Запоріжжя накрило такою зливою, що