"Я навіть не розумію, що сталося. Її обличчя досі сяє перед моїми очима, але ж вона загинула. Загинула тому, що я не послухав її — вважав, що вона лише сміється з мене, як завжди. Який же я відсталий… Якби не моя дурість і самовпевненість…"

Новий світ, у який ви можете поринути з головою. Ніби схожий на той, що вам знайомий, але водночас зовсім інший.

Молодий воїн, що живе в дерев’яній хатині біля лісу, сидів поряд зі своїм учителем. Той, своїм спокійним, можливо, трохи сонним голосом, розповідав про печеру зі стародавнім злом. Це "зло" ніхто ніколи не бачив, бо дістатися до нього, як і втекти звідти, було майже неможливо.

Молодий чоловік сидів, відчуваючи, як усередині все перевертається від бажання негайно вирушити до того злощасного місця. І він таки піде туди.