До того, як двері зачинилися або її усмішка до нас.

До того, як вони стали сусідами, була історія.
Не гучна, не ідеальна — але саме з неї все почалося.
Дмитро тоді ще не був тим впевненим генералом, а Міранія — тією спокійною, врівноваженою жінкою, яку він зустрів згодом.
Їхнє перше знайомство стало випадковістю, жартом, який мало не переріс у плутанину — усе через сестру-близнючку Міранії, що вирішила пожартувати й познайомити їх у «своєму стилі».
Але доля мала свій план: жарти закінчилися, коли з’явилися почуття.
І тоді — почалися справжні причини мовчання, зникнення й тих дверей, які довелося зачинити, щоб потім колись знову відкрити.