Дерево, під яким я вперше тебе побачив

- Едгар, все це твоя вина!
Емілі хотіла встати з землі, але відчула різкий біль. Не бажаючи того, хлопець підняв її на руки і поніс до будиночка. Всі діти були на своїх заняттях, тому нікого не було в будиночку. Акуратно поклавши її на ліжко, він хотів вийти, але почув тихеньке "Дякую".
- Навіть такі слова знаєш, ого.
- Я просто вдячна, а ти з цього насміхаєшся?
У них почалася сварка. Емілі встала через біль і підійшла до хлопця, щоб подивитися в його очі , але несподівано, коли дівчина хотіла відповісти на його фразу, він поцілував її. Вона стояла і не знала, що робити. Едгар відірвався від її губ, посміхнувся і вийшов з кімнати. І тільки тоді до неї дійшло, що вона програла цю битву, але не війну.