Чорний Дюзенберг 18+

— Відсунь його, Еміліє, — спокійно сказав він. — Або я виб’ю двері, і ти знову будеш кричати, що я дію як тиран. Вибирай.

За дверима запала тиша. Потім почувся скрегіт ніжок по паркету. Замок клацнув.

Марк увійшов. Емілія стояла посеред кімнати, важко дихаючи. Вона вже встигла вмитися, але волосся все ще було розпатланим, а очі — червоними, хоча на обличчі не було жодної сльози. Вона дивилася на нього так, ніби він був катом, що прийшов завершити справу.

— Прийшов перевірити, чи я не повісилася на твоїх шовкових простирадлах? — виплюнула вона слова. — Вибач, що розчарую. Я збираюся прожити досить довго, щоб побачити, як твою імперію рознесуть на шматки.