Що ховає твоя власна пам'ять?
Після важкої травми та повної амнезії я повернувся до свого старого будинку. Але щоночі з-під мого ліжка лунає крик. Спочатку я думав, що божеволію. Проте, зсунувши меблі, я знайшов потайний люк і залізні двері під кодовим замком.
Коли код підійшов, з темряви вирвався хрипкий жіночий голос, що благав про порятунок. Я спустився вниз і застиг. У кутку в істериці стискалася дівчина. Порізане блондинисте волосся, брудне обличчя та блакитні очі, сповнені дикого, паралізуючого жаху.
Побачивши мене, вона закричала ще дужче. Вона відповзала, вибачалася за щось і благала відпустити її. Вона знає мене. І вона панічно мене боїться.
Хто ж я такий і що я з нею зробив до того, як усе забув?...