Червона шапочка. В бою зі своїми тінями. 18+

- Де ти вже, зміюко, лазиш, коли ти мені так потрібна?!
- Привіт мамо, і я тебе дуже рада бачити.
- Та не транди вже! Рада вона. Ти будеш рада коли я вже нарешті ґиґну, і мрієш загребсти вже мій будинок. Та ти не вгадала! Я якраз тобі й дзвоню, щоб поділитися з тобою радісною новиною. До мене сьогодні приїздив нотаріус і допоміг мені зіставити заповіт. Та не переймайся, тебе й твоєї непутящої дочки в ньому немає. Я все заповіла на церкву.
- Боже! Мамцю, за що ти мене так не любиш? Ти думаєш що твоєму богові потрібна твоя заміська будка? І відколи це ти стала набожною? Все життя пропрацювала районним суддею, ти раптом згадала бога? Краще б вже на сусідів переписала!
- По-перше, я ще нічого ні на кого не переписала...