Її серце згасло в Києві — і пробудилося у Волинському палаці XVIII століття.
Марина — сучасна українка, що пережила війну, втрати і самотність. Але її історія не закінчилася у вогні. Вона продовжилась у тілі шляхтянки Станіслави Ружицької — юної пані з польського роду, оточеної холодом чужого дому, обов’язком і мовчазною ворожістю.
Щоб вижити у світі, де все — проти неї, Марина знаходить опору у трав’яних чаях, старовинному зошиті і спогадах, які не належать їй... чи, може, таки її?
Це історія про пам’ять, що передається не словами, а травами. Про жіночу витримку, що проростає крізь мовчання. І про зв’язок поколінь, який не розриває навіть смерть.