Бунтарка 18+

— Тимуре, — мій голос звучить трохи нижче звичайного, з легкою хрипотцею. — Який сюрприз. Не думала, що ти опустишся до того, щоб пити віскі в компанії простих смертних.

Він не відповідає одразу. Його погляд темний, непроникний, як безодня. Він робить повільний ковток зі своєї склянки, не зводячи з мене очей, і я бачу, як рухається його кадик. Це видовище чомусь здається неймовірно інтимним.

— Міє, — нарешті вимовляє він. Його голос — це вібрація, яка проходить крізь мою шкіру і осідає десь під ребрами. — Твій брат у курсі, що ти вийшла з кімнати, забувши одягнутися?

Удар прийнято. Але я до нього готувалася.

— Забув вдягнути окуляри, Астахов? — я схиляю голову набік, ігноруючи те, як сильно калатає моє серце. — Це сукня. І, здається, вона виконує свою функцію ідеально. Принаймні, ти не