Будинок на перехресті двох вулиць

Ірина Пасько

26.07.2018, 10:03:33

Щодо хорошої мови я би заперечила, бо росіянізмів, на жаль, чимало, та й логічних казусів теж: сльози лилися цілющим бальзамом, який не допомагав? Так який же він тоді цілющий?.. Склалося враження, що головний герой працює дизайнером одягу, з такою ретельністю описано, хто в якому стилі вбраний, але при цьому раптом виникає проблема невизначеності - що таке "деякі мілітарні деталі" на одязі жінок? Це кобура чи погони? Чи, може, червона зірочка на пілотці? Чи що?.. Це те саме, якби сказати "люди їли їжу й пили питво", взагалі ні про що.
Сам сюжет теж трохи мутний. Можливі спойлери: хлопця гепнули по голові і він скількись лежав під сходами власного ж будинку й конав, а це все - його розтягнені в часі _суто психологічно_ передсмертні марення, щедро приправлені старим-добрим ультранасильством? Бо якби це був об'єктивний, а не суб'єктивний час, його б уже шукали - або він би вже сконав. Тобто насправді нічого містичного не було, а привиди породжені підсвідомим?.. Мені здається, це той випадок, коли відсутність ясності не йде на користь твору. Зате мареннями можна пояснити, чому події розвиваються так стрімко й уривчасто.

Анатоль

12.05.2018, 17:43:55

Нічого не зрозумів. Якийсь вінегрет. Не сприймаю я казочок, де нема якоїсь ідеї, сюжету, а лише суміш неясних образів.
Мова у Вас хороша, писати вмієте, але треба простіше і більше ясності.

Віктор Полянко

11.05.2018, 10:59:25

Яка моторошна історія! Аж мурашки по шкірі! Особливо у фіналі, коли події стали розвиватися стрімко і трагічно. Для ще більшого ефекту можливо варто було б додати більше описів відчуттів під час катувань, адже відірвати руку - це не ніготь зрізати.

F.Eller

08.05.2018, 20:56:33

Дякую Вам за текст! Не пошкудував часу, що потратив на його прочитання. Кінець несподіваний.