— Мою незаміжню доньку застали у твоєму ліжку, Раїль.

Батько дівчини, чия честь не пережила цієї ночі, дивиться на мене й чекає виправдань.
— Ти прийшов до мого дому як гість. Ми прийняли тебе, вшанувавши добру пам'ять про твого батька. Чутки про тебе доходили навіть сюди, але й я не міг подумати...
Нам обом зрозуміло, що все це — непотрібний вступ. Факт у тому, що його доньку справді вранці знайшли в моєму ліжку. На простирадлі — кривавий слід. Вона тремтить і, здається, не може вимовити й слова. Хоча я знаю, що ховається за ангельською невинністю її чорних очей.
— Чого ти чекаєш від мене, Ізмаїле? Я можу відшкодувати завдані незручності грошима?
— Грошима борг честі не сплатиш, Раїлю. Ти візьмеш Раміну за дружину.