Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки

У дружби такі ж очі, як у Нього, а Вона не знає
свого імені та не спить ночами. Вона збирає
дорогоцінне щастя по краплях, щодня борючись із
самою собою, і захоплюється Його добротою
розміром з небо. Вона боїться настання середи
кожного тижня й садить по всьому містечку
альстромерії, купуючи їх для того, щоб подивитися
на посмішку доставщика квітів. А ще в Неї є багато
скріпок, якими з’єднує людей, залишаючись при
цьому нескінченно самотньою. І шкода, що Вона
впритул не бачить головного, бо не знає цьому
точного визначення...