4 879
“Файні оповідки про незвичні знайомства”
Анотація до книги "Безжальна"
Не всіх треба жаліти. Іноді в людину треба вірити, і безжально змушувати йти в перед. Чи знала фельдшер швидкої допомоги їдучи на виклик, що знайде в решті решт?
19 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНехай кожна ваша книга, колего, знайде свого читача та сотні відгуків. Бо то ж найяскравіша мотивація писати нові книги. І щастя кожному з читачів!
Реалістично, правдиво, щиро, емоційно... Стисло але так багато... Дякую.
Marina Tkachenko, дякую вам))
Дуже гарне оповіданнячко. Дякую. Іноді потрібно бути безжальним.
Евгения Сидоренко, Дякую))
Ахаааа) про диклофос класно написали)))
Дійсно, жінка здатна окрилити, дати чарівний пендель, вселити віру в себе та подарувати надію... та водночас - кинути до прірви, знищити...
Тааак, отакі ми жінки)))
Цікаве оповідання. Дякую ❤️
Alesia, Дякую)
Прекрасна історія. Кожна людина заслуговує на любов та повагу. Я рада за Артема, йому пощастило знайти своє щастя:). Дякую вам.
Анна Пахомова, Вам дякую. Пишу, що відчуваю:)
Людині завжди приходять спонтанні рішення і добре що частіше ці рішення виявляються істинно правильними і сповнюють нас митями щастя.
100% вірно)
Маленька історія,з великим смислом.
Екатерина Подлеская, Дякую)
Не знаю, зачепило до сліз, дякую
Дуже приємно, що вам сподобалось)))
Чуудово
Дякую))
Дуже класна історія!!!!Продовжуйте в тому ж дусі!!:)
Христя Процко, дякую!
Дякую, за цікаву історію, з гарним закінченням-світ не без добрих людей Творчого Вам натхнення,з задоволенням прочитаю інші Ваші розповіді
Дякую за теплі слова!
Я ,взагалі, люблю такі оповіданняю. Не дуже довгі за розміром, але дуже об"ємні за змістом. Це оповідання - гімн людяності, щирості, коханню з першого погляду. Бо куди ж без нього. Прочитаєш таку розповідь, неначе води джерельної, чистої-пречистої напився, або з давнім другом зустрівся та поговорив. Удачі вам.
Бабушка, Дякую!
Дякую за прекрасну історію!
Юлия Ковальская, Вам вдячна за відгук
надзвичайно гарна історія!
дякую за добрий сюжет!
Rish_Romanova, А мені в свою чергу приємно отримувати від вас відгуки)
Добре коли так, а мій брат не повернувся, а його дружина пішла за ним на кляту війну.
Дякую за історію.
Алина Долгих, Не мені братись судити її вчинки. Залишається тільки співчувати.
все так, не жалiсть керуе душею, а спiвчуття та пiдтримка; а ще почуття вiдповiдальностi перш за все перед собою. вислiв " один за всiх i всi за одного" десь канув , його замiнили холодном"кожен сам за себе". так , жалiти не треба! треба змусити людину озирнутись, отямитись, зрозумiти, що на прикрому випадку життя не закiнчуесться ( в нашому життi бувае багато чого) та йти в перед... Ай, фiлосфствувати можно на цю тему довго та багато, головне не давати людинi зламатися й повернути ii до життя.
Анна Пахомова, прикро, та це тепер сумина iстина...
Дякую за цікаве оповідання! Хоча на першій сторінці головна героїня мене відверто дратувала))) Але виявилося, що після відпочинку нормальна людина.
Не зрозуміла щодо Петра Олексійовича та Олексія Петровича - це все ж таки одна людина чи різні.
Питання, яке підняли в оповіданні, ох, складне та неоднозначне!
Твір потребує вичитки, але цікаво знайомитися з іншими вашими роботами.
Таки Петро Олексійович, дякую, що звернули увагу.
Здорово, коли герої викликають у читача емоції, навіть не приязнь, значить вони виходять справжніми, ну мені так здається. А взагалі всі мої знайомі фельдшери жінки злегка навіжені.
Дуже гарно!
Дякую!
Анно, така душевна історія!!! Поєднали і сучасність, і кохання, і людяність, і толерантність, і Новий рік!! Браво!!!
Прошу)) якщо це правда, то чому б не озвучити(прописати)!!!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати