Життя в тісному гуртожитку під постійні крики та бурчання матері залишає без радості. Дні проходять у стінах, які здаються кліткою. Школа не приносить порятунку: байдужі однокласники‐"дикарі" та повторювані уроки лише підкреслюють відчуження. Єдиний притулок — музика в старих навушниках та мрії про спокій, де можна на мить відчути свободу. Але ця втеча лише ілюзія: завтра все повториться знову. Коротка історія про сім’ю, де любов і турбота загубилися серед тривоги, криків і невдалих мрій.