Хотілося спробувати себе як письменника, але до цих пір не знаю чи це вдалося. Перечитала багато творів, деякі з них по кілька разів, але більше ніж оповідання, в мене не виходить. Мабуть мені це не дано.
А хто сказав, що всі мають писати тільки великі форми? Оно остання Нобелівка з літератури дісталася письменниці, яка взагалі не написала жодного роману. Тільки оповідання :)
Я, до речі, теж полюбляю короткі форми. Але, як варіант, їх можна об'єднувати у щось більше.
Як тут: https://litnet.com/uk/book/ya-zakohalas-u-iogo-vesnu-b153638
Це далеко не ідеально, але, але ;) Запрошую до читання!
Та чому так категорично? Просто далеко не кожен може з перших спроб "народити" книгу (до речі, покажіть мені того, в кого це вийшло - хоч познайомлюся). Тут головне любити писати і працювати над відточуванням вмінь
чого ж так песимістично? я колись теж писала тільки малу форму і вважала, що автори які пишуть романи, якісь супергерої. Але тепер визнаю, що книгу легше писати ніж оповідання. Варто тільки вигадати сюжет, розділити його на розділи, створити для себе графік роботи. І розпочати. І так по тихеньку, невеличкими кроками ви дійдете до мети.
Чи може історія про монстрів бути смачною? Відповідь однозначна — ТАК! І зараз розповім чому. Я до вас із марафону Елани Чунту «Прочитай мене», завдяки якому мені випала нагода познайомитися з чудовою
Перша - на вас вже чекає новий 17-й розділ Друзі в допомогу З маскою на обличчі пішла на кухню, а поки смажила собі яєчню написала Лізі: "Кукуу" "Ще спиш?" "Зможеш за пару годин приїхати, допомогти
Обіцяла розповісти ще про сюжет і мої особисті історії, які увійшли до книги. Цього разу історія не весела. Сьогодні розповім про Сергія, саме так звуть мого чоловіка. Ні, він мене не збивав, як в сюжеті, але в аварію ми потрапляли.
День весілля, який мав би бути «найщасливішим», починається з пози скрученої креветки, старих підборів, зрадницького затору та телефонного мовчання. Але найстрашніше — це не запізнення на пів години, а згадка про
Вітаю мої любі читачі!
Продовжую оживляти для вас історію «Обрана: Лезо свободи» — і сьогодні ділюся новим гострим розділом! Це одна з тих сцен, де між героями іскрить від прихованої напруги, а кожен погляд
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА хто сказав, що всі мають писати тільки великі форми? Оно остання Нобелівка з літератури дісталася письменниці, яка взагалі не написала жодного роману. Тільки оповідання :)
Я, до речі, теж полюбляю короткі форми. Але, як варіант, їх можна об'єднувати у щось більше.
Як тут: https://litnet.com/uk/book/ya-zakohalas-u-iogo-vesnu-b153638
Це далеко не ідеально, але, але ;) Запрошую до читання!
Та чому так категорично? Просто далеко не кожен може з перших спроб "народити" книгу (до речі, покажіть мені того, в кого це вийшло - хоч познайомлюся). Тут головне любити писати і працювати над відточуванням вмінь
чого ж так песимістично? я колись теж писала тільки малу форму і вважала, що автори які пишуть романи, якісь супергерої. Але тепер визнаю, що книгу легше писати ніж оповідання. Варто тільки вигадати сюжет, розділити його на розділи, створити для себе графік роботи. І розпочати. І так по тихеньку, невеличкими кроками ви дійдете до мети.
Вікторія Задорська, Приєднуюся, я так само починала з віршів і оповідань, а потім якось пішло-поїхало))
Це нічого. Коли вспливе тема, задля якої не вистачить об'єму оповідання, тоді й з'явиться роман.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати