Хотілося спробувати себе як письменника, але до цих пір не знаю чи це вдалося. Перечитала багато творів, деякі з них по кілька разів, але більше ніж оповідання, в мене не виходить. Мабуть мені це не дано.
А хто сказав, що всі мають писати тільки великі форми? Оно остання Нобелівка з літератури дісталася письменниці, яка взагалі не написала жодного роману. Тільки оповідання :)
Я, до речі, теж полюбляю короткі форми. Але, як варіант, їх можна об'єднувати у щось більше.
Як тут: https://litnet.com/uk/book/ya-zakohalas-u-iogo-vesnu-b153638
Це далеко не ідеально, але, але ;) Запрошую до читання!
Та чому так категорично? Просто далеко не кожен може з перших спроб "народити" книгу (до речі, покажіть мені того, в кого це вийшло - хоч познайомлюся). Тут головне любити писати і працювати над відточуванням вмінь
чого ж так песимістично? я колись теж писала тільки малу форму і вважала, що автори які пишуть романи, якісь супергерої. Але тепер визнаю, що книгу легше писати ніж оповідання. Варто тільки вигадати сюжет, розділити його на розділи, створити для себе графік роботи. І розпочати. І так по тихеньку, невеличкими кроками ви дійдете до мети.
— Привіт, дорогенький. Астраель скосив очі й майже не здивувався. В дверях, що відчинилися за його спиною, стояла Карлайла. Освітлення було тьмяним, тому він не бачив її обличчя, та переплутати цей силует не міг ні з ким
Долучаюся до літературного флешмобу «Мелодія кохання» та щиро дякую організаторкам Крісті Ко ❤️ та Тетяна Степанкевич ❤️ за натхненну можливість розповісти про історії, у яких любов стає голосом душі. Для
Привітики! До завершення цього фанфіку залишилося всього два розділи! Щодо другої частини — я вже почала над нею працювати. Але думаю, що опублікую її вже після виходу другого фільму «Нескінченний замок», адже
Любі читачі! Сьогодні я запланувала вже всі розділи книги "ДЕМОН НА МОЮ ГОЛОВУ" і виходить, що фінал вже на наступному тижні! Тож не пропустіть завершення історії Селтера та Лії❤️❤️❤️ А хто ще не читає
Вітаю друзі! Сьогодні ділюся візуалізацією героїв роману "Кохання кольору ненависті": Блейр, Коул та Емілі. Зліва направо. Блейр трохи сумна. Але якщо читатимете історію то зрозумієте чому. Як вам?
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА хто сказав, що всі мають писати тільки великі форми? Оно остання Нобелівка з літератури дісталася письменниці, яка взагалі не написала жодного роману. Тільки оповідання :)
Я, до речі, теж полюбляю короткі форми. Але, як варіант, їх можна об'єднувати у щось більше.
Як тут: https://litnet.com/uk/book/ya-zakohalas-u-iogo-vesnu-b153638
Це далеко не ідеально, але, але ;) Запрошую до читання!
Та чому так категорично? Просто далеко не кожен може з перших спроб "народити" книгу (до речі, покажіть мені того, в кого це вийшло - хоч познайомлюся). Тут головне любити писати і працювати над відточуванням вмінь
чого ж так песимістично? я колись теж писала тільки малу форму і вважала, що автори які пишуть романи, якісь супергерої. Але тепер визнаю, що книгу легше писати ніж оповідання. Варто тільки вигадати сюжет, розділити його на розділи, створити для себе графік роботи. І розпочати. І так по тихеньку, невеличкими кроками ви дійдете до мети.
Вікторія Задорська, Приєднуюся, я так само починала з віршів і оповідань, а потім якось пішло-поїхало))
Це нічого. Коли вспливе тема, задля якої не вистачить об'єму оповідання, тоді й з'явиться роман.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати