Чи може історія про монстрів бути смачною?

Відповідь однозначна — ТАК! І зараз розповім чому. 

Я до вас із марафону Елани Чунту «Прочитай мене», завдяки якому мені випала нагода познайомитися з чудовою історією Анастасії Газе «Кривавий Місяць».

Одразу скажу, що я велика шанувальниця містики, жахів та історій про всіляку нечисть. Вампіри, перевертні, монстри — це все моє! Люблю, коли автори вміють добряче полоскотати читачеві нерви, а ще більше люблю, коли знаходжу в улюбленому жанрі щось незвичайне, зі своєю родзинкою.

І ось тут мені пощастило!

Авторка пише, як на мій смак, надзвичайно смачно! Так-так, саме смачно, хоча деякі сцени тут такі, що особливо вразливим читачам краще не їсти перед прочитанням. 

Чого тільки варті описи перетворення людини на вовкулаку та зворотного процесу! Усе описано атмосферно й моторошно, що мимоволі уявляєш, як змінюються кістки, проростає шерсть, а людська свідомість поступово поступається місцем звіриним інстинктам. А полювання? А те, як ці милі створіння майстерно приховують сліди своїх кривавих розваг?

Ох, авторко, ну й фантазія у вас! І це я кажу як комплімент! 

Але найцікавіше, що за всією цією моторошною красою ховається історія з досить глибокими сенсами.

І один із головних, на мою думку - це вибір!
Адже навіть у монстра є вибір: залишатися чудовиськом лише зовні чи стати ним ще й усередині? І, водночас, звичайна людина теж може бути монстром, навіть не перетворюючись на істоту.

У світі цієї книги вовкулака зовсім не приречений харчуватися людською плоттю. Він цілком може їсти звичайну їжу, жити серед людей, контролювати свої інстинкти. Але ж спокуса така велика! Навіщо стримувати себе, коли можна просто піддатися бажанням? Навіщо обирати складніший шлях, якщо є легший, приємніший, а головне — ніхто нічого не запідозрить?

І тут виникає ще одне запитання: чи завжди легший шлях є правильним?

Деякі герої цієї історії свій вибір уже зробили. Орися та її брат Орлик, як на мене, чудово влаштувалися в житті. Вони мають власний бізнес, привітно зустрічають гостей, годують, посміхаються, пропонують затишний нічліг... А потім виявляється, що ти сам можеш опинитися в меню! А в них же там готують такий смачний борщ з пампушками....

І наймоторошніше тут навіть не самі вбивства, а те, наскільки буденно ці персонажі до них ставляться. Для них це давно стало звичним способом життя, своєрідною розвагою. Вони вміють бути чарівними, гостинними, жартувати й водночас залишатися безжальними хижаками.

Окремо хочу відзначити атмосферу книги. Авторка дуже цікаво переплітає минуле із сучасністю, український фольклор, старовинні повір'я та історичні загадки. Тут вам і корчма на Чумацькому шляху, і старовинні монети, і таємниці, що тягнуться крізь століття, і навіть особливий рушник, без якого нашим вовкулакам доводиться несолодко.

До речі, мені дуже сподобалося, що рушник тут має особливе значення. Така, здавалося б, звичайна для української культури річ, а скільки навколо неї містики! Згадується і спеціальна вишивка як оберіг.

А тепер розповім про двох героїв, які мене особливо зацікавили, — братів Володимира та Ярослава..

Мені надзвичайно подобається, як авторка передає їхнє спілкування. Живі діалоги, братські підколи, жарти, суперечки, турбота одне про одного. Читаєш і віриш, що перед тобою справжні брати, які можуть скільки завгодно дражнитися, але в потрібний момент обов'язково підтримають один одного.

Гумор між ними чудово розбавляє моторошну атмосферу. Бо коли навколо вовкулаки, кров, таємничі зникнення й небезпека, яка буквально дихає в потилицю, іноді дуже хочеться хоча б трохи легкості. І брати сповна дають це.

Особливо мене зацікавила доля старшого брата - Володимира. Звичайний, здавалося б, хлопець, історик, який приїхав досліджувати старовинні артефакти, а натомість опинився в самому центрі подій, до яких точно не був готовий.

І поступово ми дізнаємося, що його власне походження приховує чимало таємниць. Хлопець має ген вовкулаки.

Зустріч із біологічним батьком, Григорієм, стала одним із найцікавіших моментів. Особливо сподобалося, як авторка показала цього персонажа. З одного боку, перед нами надзвичайно сильний вовкулака, який навіть у людській подобі демонструє неймовірну фізичну силу. З іншого — батько, який намагається врятувати сина й розібратися з витівками інших своїх, м'яко кажучи, не надто слухняних дітей .

І водночас саме Григорій змушує замислитися над ще одним важливим питанням. Він згадує, що ніхто не хоче ставати вовкулакою, але коли приходить час, вибору вже немає.

І ось тут мені особливо цікаво: а чи справді немає?

Можливо, людина не завжди здатна обирати, ким їй судилося стати. Але ж вона може вирішувати, що робити зі своєю новою природою!

Саме тому я дуже сподіваюся, що у Володимира ще є шанс. Шанс зберегти себе, свою людяність і не повторити шлях тих, хто давно перестав боротися зі своїми темними бажаннями.

Не можу оминути й детективну складову. Зникнення людей, підозрілі обставини, розслідування поліції, поступове накопичення доказів... Мені сподобалося, що слідчий Назар не поспішає записувати всіх зниклих до списку невинних жертв. Він відчуває, що в цій історії щось не сходиться. І мені дуже цікаво, наскільки близько він зможе підібратися до правди та що робитиме, коли зрозуміє, з ким насправді має справу. І сам Назар здається таємничим. Мені здається, що в цій історії він наш ще здивує.

Ще один момент, про який хочу згадати, — еротична складова. Так, вона тут присутня, але її не настільки багато, щоб вона перетягувала на себе всю увагу. Як на мене, такі сцени цілком вписуються в загальну атмосферу твору, додають пристрасті, динаміки й допомагають краще зрозуміти деяких персонажів, їхні бажання та стосунки.

Загалом історія виявилася дуже вайбовою, колоритною й неординарною. Тут є все, що я люблю: містика, жахи, таємниці, чорний гумор, інтриги, детективна лінія і персонажі, від яких ніколи не знаєш, чого чекати.

І знаєте, що найкраще? Авторці вдалося зробити так, що навіть за відверто жорстокими героями цікаво спостерігати. Ти можеш засуджувати їхні вчинки, жахатися їхньої поведінки, але все одно читаєш далі, бо хочеться дізнатися, що ці божевільні витворять наступного разу!

Я проковтнула все, що наразі опубліковано! На жаль, книга ще в процесі написання, тому доведеться набратися терпіння й чекати на продовження.

А запитань у мене залишилося чимало. Як розвиватиметься доля Володимира? Чи зможе він протистояти власній природі? Чи можливо позбавитися гена вовкулаки? Що ще приховує родина Чорних? І чи доведеться колись Орисі та Орлику відповідати за свої криваві розваги?

Особливо цікаво, як авторка надалі розкриє тему вибору. Бо, на мою думку, саме вона робить цю історію значно глибшою за звичайну розповідь про перевертнів.

І ще одна цікава деталь, яка не дає мені спокою, — це загадковий Кривавий Місяць, точніше, місячне затемнення, про яке згадується в книзі. А ще Юда (Іуда) та пов'язані з ним заклинання, завдяки яким деякі персонажі здатні перетворюватися на вовкулак буквально за лічені секунди, навіть не чекаючи повного місяця. І ось тут моя читацька цікавість розігралася не на жарт! Звідки взялися ці заклинання? Який зв'язок між Юдою, перевертнями та Кривавим Місяцем? Маю відчуття, що історія ще навіть не дійшла до своєї середини, а авторка приготувала нам чимало несподіванок. Бо щось мені підказує, що найцікавіше й наймоторошніше ще попереду!

І наостанок хочу сказати: якщо ви любите моторошні історії, українську містику, колоритних персонажів і гумор із присмаком чорненького, то обов'язково зверніть увагу на «Кривавий Місяць».

Авторці дякую за таку смачну, атмосферну й моторошну історію! Отримала справжнє задоволення від читання й тепер із нетерпінням чекатиму на нові глави.

Дуже сподіваюся, що Володимир усе-таки доведе, що навіть якщо в тобі прокинувся звір, це ще не означає, що ти мусиш втратити людину в собі.