Зважаючи на численні питання в коментарях про дещо "підвішений" фінал, додала у початок третього розділу "пропущену сцену", яка робить фінал більш однозначним.
В якому варіанті, на ваш погляд, оповідання виглядає більш цільним та логічним: з "пропущеною сценою", чи без неї і чому?
Посилання на твір: https://litnet.com/uk/book/storozh-stadu-svomu-b141177
3 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОлено, Ірино, дякую за відповіді!
На мій погляд, "пропущена сцена" теж не обов'язкова, але хай поки побуде :)
Мені цікава пропущена сцена тим, що розкрила дуже жвавий діалог лиса і собаки, їхню домовленість, хоч погоджуюся з Іриною, що фінал є завершеним і сприймається як дорослішання вівчара)
А для мене навіть не було важливим, вижив лис чи ні, адже це не головне у творі. Він - лише інструмент дорослішання вівчара, усвідомлення його тим, ким він є і тієї ролі, яка запрограмована природою.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати