Буває таке, що мені дуже складно продовжувати якусь частину свого твору через занадто активну уяву.
В голові дуже швидко народжуються епізоди, котрі я переглядаю, наче кіно, і, здається, ці вже повністю сформовані сцени залишаєтья лише "описати". Але справа в тому, що ці сцени можуть не повністю співпадати або повністю не співпадати з тим, як я насправді планувала розвивати сюжет.
Герої ніби живуть своїм життям і часто-густо не бажають підкорятися моїм забаганкам та забаганкам сюжету. Щось подібне описувала Іоанна Хмелевська у перших розділах свого твору "Під підозрою усі", якщо ви читали цю книгу :) І тоді мені доводиться шукати компроміс між тим, як "хочуть" жити герої і що я хочу далі написати. Інколи я капітулюю, сюжет змінюється, з'являються нові деталі та нові напрямки розвитку історії, про які на початку я й не мріяла. Інколи такі сцени залишаються лише в моїй уяві як "альтернатива" або ж неописана деталь.
Мені цікаво як ви дієте, коли ваші герої не хочуть йти туди, куди вам треба? :)
9 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиДуже знайома ситуація. Зазвичай я прямую за героями, підлаштовуюсь під ті ситуації, які з'являються в уяві під час розмірковування над текстом. Ці деталі трохи змінюють сюжет, але в цілому намагаюсь дотримуватися основної лінії. Іноді навіть цікавіше виходить, коли даєш героям піти у "вільне плавання".
Selena Raynee, Ні, такого не пам'ятаю. В іншому разі вже краще написати нову історію.
В мене зазвичай спочатку створюється сюжет, а потім я думаю, якими повинні бути герої.
Окремі сцени іноді переписуються кільканадцять разів, але оснований каркас залишається.
Не від сюжету, в від каркасу. Історія про вбивство, яке намагалися приховати за містикою й по містику, яка у цим зацікавилася. Історія про двох, що хотіли обманути друг друга й обманули. Але пожалкували. Щось таке. А деталі звичайно змінюються.
Мій друг згодом видасть свою першу книгу. Він зміг написати її за три тижні. Частково це заслуга його швидкості друку, але основним чинником являється те, що він абсолютно не будував сюжет. За його словами, він просто розповідав історію своїх персонажей і під час написання тексту практично не зупинявся, працюючи по 2-3 години після роботи. У мене ж з цим проблема, бо сюжет приходить в голову відразу з ідеєю через що не вдається в достатній мірі розписати твір.
Selena Raynee, Саме так) В цьому і фішка, що навіть автор пишучи книгу, не знає чим вона закінчиться. Так легше пишеться і кінцівка точно буде неочікувана, але нажаль. я ще не дійшов до того, щоб могти просто передавати історію як сторонній споглядач.
Моя головна задача - придумати, як почати і чим закінчити, а от процес залежить від розвитку героїв, і тут уже, як карта ляже. Головне, щоб усі їхні дії привели до потрібного фіналу.
Selena Raynee, Ну тоді доведеться вирішувати, що з тим робити)
В нас демократія чи що?
Як можна навязувати героям, що їм робити?
Якщо вони не знають, то можна щось і підказати, а коли самі знають як їм діяти - то їм і карти в руки.
Selena Raynee, Їм видніше, що робити, ніж автору.
Вони ж у своєму світі.
Створення кожного твору рідко можна порівняти зі стометрівкою чи чимось подібним. Це швидше марафон з перешкодами. Але перепони можна долати по різному.
Зазвичай я стараюся порівняти, чи співпадає сцена, яку я щойно вигадав, з характером персонажа, що описувався до того. Чи вона йде з ним у розріз, а чи доповнює. Потім порівнюю з сюжетом: як саме може вплинути на нього таке доповнення. Після цих дій приймаю рішення, чи слід додавати подібне до твору. Взагалі, більше орієнтуюся на сюжет.
Хоча читав, наприклад, у Кінга "Як писати книжки", що він пише, даючи волю персонажам, а сюжет для нього стає другорядним. Тож тут треба експериментувати й дивитися, що для вас ближче: слідувати плану а чи віддатися спонтанності.
Окнемуан, Мені взагалі здається, що головне у історії - персонажі, їх взаємодія між собою, бо навіть найцікавіший сюжет можуть вбити нецікаві дійові особи. І дуже складно зрозуміти, де баланс між забаганками і характерами персонажів та сюжетом...
Якщо я правильно пам'ятаю, Кінг зізнається, що не пам'ятає, як написав щонайменше декілька книжок, бо під час їх написання вживав певні речовими :)
До речі, якщо ви ще не читали, спробуйте автобіографію Агати Крісті - думаю, що вам сподобається.
йду з ними
Selena Raynee , а що робити? за планом все одно вже не пишеться(
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати