Літературна мова і сучасність

Якось, коли я ще ходила до школи (не так давно й було насправді ☺), моя вчителька української мови сказала, що багатьох сучасних авторів не можливо читати, адже, вони під впливом нинішніх віянь занадто відходять від літературної мови. 

Тож, виникає логічне запитання: як має писати автор сьогодні? 

Для початку повернемося до самого поняття "літературна мова". В підручниках її характеризують як оброблену, унормовану форму загальнонародної мови. Тобто по суті  - це свого роду канон. Тому наступним буде таке питання: чи варто слідувати канону?

З одного боку, якщо не буде строгої норми, якої дотримуються, настане справжніснький хаос, і це не лише письменства стосується.  

З іншого ж боку, те, що канонічне навряд може бути справжнім до кінця. Як не крути, а люди таки літературною мовою в реальному житті не спілкуються. 

Як на мене, то сучасний автор повинен писати, спираючись на літературну мову. Наголошую, саме спираючись, а не повністю слідуючи їй. Спробуйте почитати твори письменників різних історичних періодів. Різниця є, правда ж? Суть у тому, що світ змінюється, а разом з ним і мова. Кожне нове покоління потребує чогось принципово нового. І це не неповага. Це розвиток. 

Та під час цього самого розвитку не можна забувати, що старе слід вдосконалювати, а не знищувати. Тому, створюючи сучасну літературу, потрібно бережно ставитися до надбань, що здобувалися століттями. Не потрібно щось змінювати, прибирати, руйнувати. Краще давайте до нашого унікального національного скарбу - нашої мови додавати щось своє, щось, що притаманне лише для нашого історичного періоду, щоб через кілька століть наступні покоління, читаючи, могли прослідковувати, як змінювалася наша нація. Так, як зараз ми це можемо робити,порівнюючи творчість письменників різних історичних періодів.

А що про це думаєте ви? Хотілося б дізнатися думку читачів і авторів не лише як користувачів litnet, а загалом)