Ніколи не писав блогів, на відміну від статей для журналів й газет та рецензій на чужі книги. Але якоїсь миті приходе час, коли виникає бажання висловитися або ж, навпаки, поцікавитися думкою оточуючих. Мова йтиме про книги.
Цьогоріч мені поталанило узяти участь у двох поважних заходах - Львівському форумі видавців та Дніпровському Book Space. Одразу зауважу: обидва заходи вражали кількістю гостей та різних мистецьких і творчих акцій, що відбувалися за програмою. Але найбільше вразила кількість книг, що було представлено українськими видавцями. Звичайно, що розмах Львівського форуму, який цьогоріч проводився вже у 25-те, не йде ні в яке порівняння з тим, що уперше відбувалося у Дніпрі. Проте кількість представлених книжок в обох випадках дійсно вразило. Причому як в емоційному, так і у матеріальному плані. В першому випадку ти ходиш поміж торгових яток з роззявленим ротом та широко розплющеними очима, у другому - нервово рахуєш залишок коштів і "прикидуєш", чи вистачить грошей щоби повернутися додому. Ніхто з гостей форумів без книжки - принаймні однієї - додому не повернувся. У цьому я впевнений. До прикладу: зі Львова я їхав в одному купе з австралійськими українцями. 83-річна бабуся, яка тридцять років працювала на українському радіо в Австралії, та її дорослий син, котрий живе нині в Голандії і розмовляє з акцентом, везли із собою три здоровенні валізи книжок, які вони ледве змогли розпихати по вантажних відсіках. Книги накупили у подарунок друзям та родичам - як в Австралії, так і в Києві та Харкові, де збирались зробити зупинки. Люди виявились творчі, вкрай цікаві, справжні патріоти України, яких важка доля у повоєнний час винесла за кордон, але то вже тема іншої розмови. Я ж про інше. Заради книжкового форуму - Львівського чи Київського - українці ладні летіти з іншого континенту, аби купити новинку написану рідною мовою, і привезти її додому. Мова - ось що примушує українців витрачатися на дорогу та книжки, терпіти незручності у стіль поважному віці, і жити очікуванням чергового форуму чи ярмарку.
Як читач із багаторічним стажем я теж добряче витратився, хоча купив хіба що десяту частину з того, що хотілося придбати у домашню бібліотеку. Це і художня література, і наукова, і українські історичні джерела - відлуння нашого минулого, як то кажуть "з перших вуст". Але ще більше - не купив, і це досі ятрить серце. Бо "книгоманія" - то діагноз, то справжня залежність на зразок алкоголізму чи наркоманії. З тією лише різницею, що не руйнує здоров'я і збагачує наш розум та вдосконалює уяву. Причому серед книжок були не лише новинки цього року, а й дещо давні видання, які раніше просто не потрапляли на очі.
З того що придбав, наведу кілька прикладів. Уважайте то рекламою, хоча як на мене, то коректніше було б використати слово "популяризація" - теж іншомовне, але яке не несе виключно фінансового сенсу.
С.Тараторіна "Лазарус".
С.Вдовенко "Місто малярів".
О.Афанасьєв-Чужбинський "Нариси Дніпра".
Дж.Толкін "Легенда про Сігурда і Гудрун".
Короткі українські регіональні літописи.
Малі українські діарії XVII-XVIII століть.
Й.Ужурка "Гедимін - некоронований король".
Г.Літвін "З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648)"
Н.Білоус "Київ наприкінці XV - у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування".
Це, так би мовити, лише верхівка айсбергу - те, що я читатиму у першу чергу. Ціна на книжки була різна - від 70 до 170 гривень. Але якщо скласти усе до купи, то разом із дорожними витратами та проживанням, яке у дні Львівського форуму зростає удвічі, то виходить вельми пристойна сума. Але, навіть якщо подібні витрати дещо б'ють по родинному бюджету, відчуття жалю геть відсутнє. Причина очевидна: задоволення, яке ти неодмінно отримаєш під час знайомства з новими текстами, той душевний катарсис чи справжній фізіологічний оргазм, буде сильнішим від жалю за витраченими коштами, за які можна було б купити собі нову зимову куртку чи гарний спортивний костюм.
Заради справедливості зазначу, що книги, представлені на цих інтелектуальних ярмарках, були різні - як за якістю поліграфії, так і за ціною. Можна було купити збірку творів Г.Сковороди за 500 гривень, чи якийсь мистецький альбом за 1000, або авторські книги за вельми низьку ціну. Вибір був широкий і цілком міг втамувати спрагу будь-кого з гостей. Тож вибирати було з чого.
І наостанок. Уважається, що книги нині - то задоволення дороге. Але якщо порівняти ціни на чашку кави у кафе чи Макдональдсі, вартість посиденьок у якійсь піцерії, то виходить, що ця теза не зовсім коректна. Тобто, відмовивши собі одного разу у відвіданні якоїсь кав'ярні, можна попити кави вдома з не меншим задоволенням, читаючи при цьому нову книгу. Не важливо - у паперовому чи електронному варіанті. А потім дати її почитати своїм друзям чи родичам.
А скільки ви готові платити за цікаву книгу? І за яку саме - паперову чи електрону? І що для вас означає - цікава книга?
Доступ до цього твору мають тільки зареєстровані користувачі
Реєструючись на порталі Букнет, я підтверджую, що ознайомлений з Угоди користувача і згоден з нею.
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнаєте, тепер всі помішані на сюжетах. Цікавий сюжет, не цікавий сюжет. Модний жанр, не модний жанр. Є екшн, чи немає. Особисто я готовий платити за мову. За яскраву, соковиту, барвисту, образну, багату мову. Нехай мене вибачать всі сучасні письменники, і професійні, і непрофесійні - якщо чесно, ми гонимо дуже багато реального шлаку. Українські книжки читати неможливо, тільки, як-небудь через кострубатий опис добратися до якої-небудь дії, і чіпляючись очима за неоковирні фрази і намагатися собі цю всю біду перетворити в образні картинки. Я дуже часто ходжу книжковими магазинами, розкриваю книгу на будь-якій сторінці, і якщо мені трапиться автор, який образно і стильно описує самі найпростіші речі, щоб я бачив в героях живих людей, а не пластикові фішки в дитячій грі - куплю не замислюючись про ціну. На жаль остання моя покупка - це в дуже гарному оформленні книга Ірини Вільде "Сестри Речиньські". Ірина Вільде настільки недооціненна письменниця, що я просто в шоці, наскільки український читач є без смаку і читацького виховання. Вибачте старому за песимізм, але читаю з чотирьох років, і днями і ночами, і як читача, мене можна назвати справжнім професіоналом)))
Witold Pajgert, Sonia Pajgert, Дякую за коментар! Абсолютно з Вами згоден. На 100%! Для мене теж мова тексту має величезне значення. Бо коли смакуєш її, насолоджуєшся, кілька разів пробігаєш якісь цікаві фрази чи думки, позначаєш галочками незнані, нечуті раніше слова, то це справжнє задоволення. Свого роду медитація над текстом. Так, для тексту потрібен сюжет і персонажі, щоби не заснути і прожити історію, що її розповідає автор, але мова - то найперше і найголовніше.
Художнім творам надаю перевагу в електронному вигляді.
Цікавість залежатиме від того, який досвід чи емоції я бажаю отримати, читаючи твір.
Якщо книга чимось зачепила, але розумію, що вона на 1 раз, то до 50 грн.
Коли розумію, що до цієї історії вертатимусь ще багато разів, то до 100-150грн.
Mika, Дякую щиро за відповідь. Дуже суголосно моїм думкам. Причому це стосується як книг, так і кіно. )))
більшість з того, що читаю є в електронному варіанті)) Паперові купую рідко, тому що ціна в 200-300грн задорого для мене)) Взагалі вважаю, що будь яка робота має бути оплачена, тому шкода, що поки сайт ще не відкриває КА в укр. версії))
Взагалі, перед им, як купити навіть в елктр.вар. читаю ( якщо є на безкоштовному ресурсі),і якщо вважаю книгу гідную, купую))
А з паперових видань все ще мрію купити всю серію ГП)) Та поки купуються дидячі книги та енциклопедії))
Стефанія Лін, На жаль, посилань не дам, бо не маю їх. То така форма громадської активності залюблених у книги людей. Пошукайте в Мережі. У Дніпрі такий проходив під час фестивалю BOOK SPACE. Може бути при книгарнях.
З того часу як придбала планшет, а це пять років, паперові книги не купую. До того назбирала щось більше тисячі книжок, які тепер збирають пил. Шкода дерев, якеі пійшли на папір. От чесно, кожен раз закладаючи папір в принтер відчуваю перед планетою Земля дешицю вини.
Щодо економічного аспекту, то зазвичай чекаю поки книжка зявиться в мережі безкоштовно.
Володимир Сіверський, Знаєте, хтось чіпляється за матеріальне, а мені ж важливіша ідея, мене мало хвилює як виглядає книга, куди значніше те що в ній написано, тому краще хай дерева гинуть від старості)))) тай з тою швидкістю, з якою я читаю, працювала б лише на книжки, якби їх завше купувала.
Люблю паперові книги. Купляю іноді, нечасто, бо шафа вже забита. От "Євангеліє від Пантери" залюбки б прикупила :) І перечитувала би.
Володимир Сіверський, щодо В.Скота, А.Дюма та В.Гюго - це була їх епоха... Теперішнє покоління заточене під зовсім інші цінності. І описати щось без поглибленого вивчення питання неможливо в цьому і заключається весь парадокс ситуації, ви вірно підмітили. Та й історія - це сумнівна наука: ніби і все ясно, але кожної хвилини - можна знайти щось, що переверне усі закладені до цього твердження. А от, щодо читача, то взагалі окрема тема. Вже на Літнеті переконався прочитавши твір, а потім вирішивши переглянути враження інших, був м'яко кажучи здивований. Конструктивністю і не пахло...
на мій погляд, паперова книга сьогодні починає переходити в ракурс колекційного експонату. Саме через низку факторів, що вже були перелічені, починаючи від ціни, (що там приховувати, не кожен українець оцінить аргумент "ну це же книга!" і готовий віддати за неї навіть 100грн) завершуючи місцем. Сама так само розгублено ходила арсеналом кілька років тому. Очима б все скупив...
Але, насправді, останнім часом, більше купую дитяче у паперовому вигляді, як подарунок. Але мої вже підрощені і теж збагнули зручність електронних та навчилися вештатися бібліотеками. Наразі більше вже купую для малої племінниці, привчаю до читання. 4-5 разів на рік і ціна у 150-180 грн не здається такою, що надихає.
Прочитала Ваш пост, і не можу не вставити свої "п'ять копійок")). Вже другий рік поспіль збираюсь на Львівський форум, щоб так би мовити "зануритись у атмосферу", і все ніяк не збирусь, нажаль... Колись мій папа купував паперові книги, ходив в букінестичні лавки, зібрав доволі непогану на його смак домашню бібліотечку. Я читала, дивилась і мріяла, що от коли у мене буде власний дім - я зберу собі книжок удвічі більше! І от в мене вже своя дитина і три маленькі полички з книжками - дві дитячі і одна з книг моїх улюблених, тих що я забрала собі із батькової бібліотеки)). А на тумбочці - електронна читалка. І у батька до речі теж)). Я до чого - змінюються часи в яких ми живемо, змінюються наші звички.
Звичайно, я купую інколи собі паперові книги, тоді коли ну вже дуже "хочу-хочу"! Та останнім часом, коли має вийте якась цікава для мене книга - починаю шукати її в інтернеті. І я готова платити за електронні книги. Але... зараз набагато простіше знайти книгу в свободному доступі, ніж знайти її ж на адекватному платному ресурсі. Біда на мій погляд у тому, що в нас немає зручних ресурсів, де можна б було купляти україномовні книги. Якщо знаєте такі - порадьте.
Санні Міллер, Дякую Вам за увагу! На мій суто суб'єктивний погляд купівля книг у паперовому варіанті, то не лише данина традиції, наявність певного смаку до гарної ошатної книги, в яку вкладено працю багатьох людей, але й можливість оперативно реагувати на новинки. Тобто, можна почекати рік чи більше, і книга неодмінно десь з'явиться безкоштовно чи за копійки (у піратський чи цивілізований спосіб). То вже як кому зручно. У мене були приклади, коли я випадково натрапляв у б-ці ім. В.Вернадського на нову рідкісну книгу і витрачався на ксерокопії. Бо треба було терміново написати курсову роботу. За кілька років книга була в Мережі цілком безкоштовна. Але вже тоді вона мені була не потрібна. :-) :-) :-) Між іншим, нині існують видавництва, які випускають електронні книжки. Це дешевше для читачів. І можливість альтернативи для авторів.
Дуже рідко купляю книги. Можу купити щось з надзвичайно захоплюючим сюжетом, чи книгу одного з улюблених авторів, та лише коли їх немає у вільному доступі. Звісно, це не зовсім правильно, але мій матеріальний стан поки що не дозволяє купляти ті книги, які я можу читати безплатно. Хоча я за те, щоб автори могли заробляти своєю працею(авторство-це тяжка праця, яце розумію), але в нашій державі не той рівень життя для вільної купівлі/продажі книг.
Ярина Мартин, Дякую Вам за коментар. Зараз існує така система як бук-кросінг. Вона дозволяє безкоштовно обмінюватися книжками. Дуже зручно, але, на жаль, не поширене. Це могло б стати чудовою альтернативою для тих хто любить читати, проте не може дозволити собі оперативно купувати новинки.
Паперові книжки зараз - це для колекціонерів (як марки, монети чи пляшки).
Єдиний вид паперових книг, в яких ще є сенс - це дитячі (щоб можна було рвати, розмальовувати).
Купляти художню літературу (хоч в паперовому, хоч в електронному вигляді) - це мені незрозуміло.
Хіба мало безкоштовного чтива? І безкоштовного малого відсотка не прочитаєш, тож навіщо щось купляти?
Я і тут на Літнеті мало що встигаю прочитати, а щоб ще щось купляти... Зовсім не розумію цього.
Ну, розумію, як колекціонерів.
А якщо вже комусь так хочеться саме паперову книжку (в печі розпалювати, як підставку для сковорідки чи ще для яки потреб, то навіщо купляти в магазині за 50 гривень, коли можна купити на базарі за 5. А то й за дві чи гривню.
Там цілі стоси їх лежать (правда, російською, але для розпалу печі годиться..)
Анатоль, Дякую за Вашу думку! Вельми цікаві міркування. Не з усім можна погодитися, та все ж логіка очевидна.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати