Що таке історія?

Це на 99% історія воєн, конфліктів, повстань, революцій, загарбань, опору...

Конфліктів міжетнічних, расових, релігійних, міждержавних, політичних, соціальних...

Чи можна уявити собі якусь повноцінну літературу без історичної тематики? Без опису таких подій?

Чим би був Лев Толстой без воєнної тематики? Чи недавній нобелівський лауреат російська письменниця Алексієвич, що проживає в Білорусі?

Війни, конфлікти - це історія народів.

Заборона такої тематики - це заборона на історію, на історичну память народу.

І що тоді залишається для літератури? Сіськи-піськи-сльози-соплі?

А для тих, хто хоче якихось гострих почуттів ще можна дозволити всяких вампірів-перевертнів-вовків-чортів-котів-інопланетян...

Навіть конкурси оголошувати на цю тематику, щоб каналізувати письменницьку творчість в цьому напрямку.

А от оголосити конкурс творів на тему Українсько-Російської війни - такої й думки не виникає.

Навпаки, на цю тему повне табу.

Війна є, а теми такої в літературі не повинно бути.

Не має бути в українській історії, українській літературі такої теми.

Чому?

Бо самої української нації не має бути?

Бо Україна - це якесь "геополитическоє недоразумение" ?