Архетип (або не лише глина та туман)

Отже, архетип,  що це таке і як його використовувати: от що можна знайти у Вікіпедії. 

Архетип (від грец. «прототип) - в психології структурний елемент колективного несвідомого. Термін  з'явився в першій половині XX століття завдяки швейцарському психіатру Карлу Густаву Юнгу. Процес охопив кілька етапів. Перший припав на 1912 рік, коли була опублікована книга Юнга «Метаморфози і символи лібідо»
Згідно з концепцією Карла Густава Юнга, світ складається з пар протилежностей. Протилежності перетікають одна в одну, їх полярність є умовою перебігу енергії, а з'єднання (сполучення) призводить до появи більш високих рівнів організації буття .

Першим думка про те, що міфи всіх народів містять однакові «елементарні ідеї», у другій половині XIX століття висловив німецький етнограф Адольф Бастіан. У 1909 один з учнів Фрейда, психоаналітик Отто Ранк в книзі «Міф про народження героя»  виділив 12 ознак, які зазвичай зустрічаються в героїчних міфах.

Літературний архетип - часто повторювані образи, сюжети, мотиви в фольклорних і літературних творах.

Всього вирзняють 12 архетипів: Невинний (Innocent), Славний малий (Orphan), Воїн (Warrior), Опікун (Caregiver), Шукач (Seeker), Коханець (Lover), Бунтар (Destroyer), Творець (Creator), Правитель (Ruler), Маг (Magician), Мудрець (Sage), Шут (Jester). 

В літературі зазвичай використовуються лише 5 із 12 архетипів змінюючи деякі їх характеристики: герой, ментор, невинний, злодій, славний малий. Також доволі часто зустрічаються в якості архетипів: мати, тінь (doppelganger), жертва (scapegoat).

Отож, архетип є цеглинками для побудови реалістичних "живих" героїв.