Вітаю, любі читачі.

Як у вас погодна та настрій? Бо у нас мете справжня хурделиця. І хочеться чогось теплого та зігріваючого. Як, наприклад, чашечку смачнючої кави, коцик та гарну книжку під руку. З останнім, якраз, можу допомогти. Адже сьогодні діє файна знижка на різдвяно-новорічну, гумористичну історію - Сусід на Різдво

Смачний кусь №1)

— Ах ти негіднику! — верещить, вперіщивши мені тим самим віником по голові та плечі, — Злодюжка! 

Я ледве відбиваюся, підставляючи під різкі удари (та слабкі й безсенсовні) власну руку. Іншою, притримуючи рушник. Не дай Боже впаде. Ця божевільна вирішить, що я не тільки злодій, а ще й маніяк. З її то припущеннями. 

Дівчина нескінченно верещить, сиплючи прокльонами на мою голову, не зупиняючись ні на мить. Емоційно кривить пухкі губи, стріляючи очиськами. Якби могла б, прибила б на місці. 

— Агов, амазонко! — вимовляю голосно та чітко, коли слухати вереск набридає, — Зупинися! 

Дівка фиркає й надувши щоки, починає гамселити мене ще завзятіше. Ненормальна якась! Куди я потрапив? Невже мене надули й житло здали ще комусь? Не віриться в це, бо Беатріс виглядала доволі адекватною, і не мала б таке вчудити. 

Не вистачало мене провести аж цілих десять днів в компанії цієї войовниці. Хоча, мушу визнати — вона доволі симпатична. Але ж який темперамент!

— Зупинися, кажу! — повторюю, вихоплюючи з її рук предмет для прибирання, — Бо моє терпіння не гумове. І якщо я розізлюся, тобі не сподобається. 

Не хочу її лякати, але вибору вона мені не залишила. Могла ж запитати, хто я і як тут опинився, а не от це от все. Невже злодій пішов би приймати душ перед пограбуванням? Де логіка в її висновках?

Смачний кусь №2

— Ти ж не збираєшся використовувати це дерево замість дубинки? — глузливо звучить за спиною. 

Розумію хто це і важко зітхаю. От же ж! Я тут цілий день уникала думок про того нахабу й гадала просто перегорнути цю сторінку із сусідом та почати жити без нього. Але ж ні! Навіть момент з ялинкою він вирішив споганити!

— Агов, сусідко, може допомогти? — підходить ближче та стає так, що я просто змушена поглянути на нього.

— Якось же обходилась без тебе та твоєї допомоги. Й далі обійдусь.

— Воно й видно, як ти обходилась. Дихаєш так, наче бігла від самого ринку з цією ялинкою.

— Слухай, ти ж ішов кудись? То нащо тобі затримуватись? Я ж тебе не просила про це.

— Я тебе помітив у вікно. От і вийшов допомогти. Все ж сусіди. А сусідам треба допомагати. — нахабно шкіриться чортяка й легко підхопивши мою ялинку прямує в будинок.

А що насправді вийде у наших двох новоспечених сусідів, можна дізнатися на сторінках історії, написаної мною у співавторстві з чудовою - Неталі МакКензі.

Також, нині, у моєї колеги діють знижки на дві прекрасні історії - Рай та Обличчя кохання

Запрошую всіх на мою сторіночку! 

Відстежувати автора

І не забувайте, що діє програма лояльності! 

З любов'ю, завжди ваша Мартіна!