Ідеалістичні рамки завжди ставали на шляху оформлення хороших думок.
Однаковий такт пройдених днів заважав викладу розумового багажу.
Лише після довготривалого, як на наш час відпочинку, в голові починає прояснюватись, дує прохолодний вітерець і нарешті чуєш свій же голос у своїй же голові.

Монотонність життя рідко здавалася мені такою вже страшною, проте подекуди, коли залишаєшся по-справжньому сам, то в голові народжуються безліч фраз, які так і потребують того, щоб бути написаними.