У межах марафону Елани Чунту  прочитала книгу автора

Елана Чунту   Le Roi Soleil

Le Roi Soleil
Спробую надати відгук так, щоб утриматися від спойлерів.

Історії про попаднаців, вони ж ісекай це окремий жанр і ми усі маємо з приводу них певні очікування, а від їх підвиду літрпг ще більш конкретні. Чи виправдав твір очікування, — в плані жанру ні, і як не дивно це скоріше плюс, ніж мінус. Ніхто заново не винаходив електрику і ми не аналізували по три години які гілки абілок краще прокачати.

Це історія розвага на вечір, коли хочеться чогось легкого, емоцій і почуттів в антуражі французького абсолютизму. Мова жива, події динамічні, описи чіткі та живописні. Десь на середині ловиш себе на думці, що дійсно цікво, що буде з героїнею далі, а персонажі поступово стають об'ємними. Єдине, що дійсно хочеться всерйоз змінити це кінець в плані темпу, таке враження, що історія завершилась надто швидко, звернувши в поспіху усі сюжетні гілки, коли ще якихось пару розділів тому на горизонті виднілись глобальні грандіозні перспективи. Таке враження, наче я подивилась дійсно цікавий пілотний епізод серіау і тільки-но зацікавилась сюжетом, як вже показали титри.

Тож можливо одного дня Автор прокинеться і зрозуміє, що саме сьогодні хоче продовжити історію Аннет, де ми нарешті дізнаємося кого вона обрала, що то за систем, чого вона хоче і яким чином героїня все ж таки попала в цей чужий для неї світ. 

І не критично, але там щось трохи не так пішло з хронологією, опис життєвих періодів героїні скаче в описі від тижнів до місяців, це скоріш чисто технічна річ. Так само, як будинок подарований мушкетером на початку в кінці з його опису перетворився на квартиру. Або незрозуміло в який момент життя вона з того моменту перебралась з нього, за логікою то я розумію, але пара рядків були б не зайві. 

І ділоги - тут одночасно і комплімент і побажання. Вони живі, цікаві та емоційні, але їх мало. От серйозно, один-два виразних діалоги іноді наочніші за три сторінки описів і коли героїня описує людей в плані характеру ми віримо їй на слово, бо своїми очима це не бачили.  Те ж саме з діями, ми радіємо за героїню і її успіхи і як вона розумничка відкрила салон чи переймаємось, як вона на початку багато поралась по господарству, але це більше опис з її думок і по одній замальовці. А моя черства душа вимагає більшого для співпереживання в будь-яку сторону, хочеться побачити чого саме це коштувало. Так воно там є, але просто хочеться більше і тоді в кніці історії сидітимеш і дивитимешся в стіну, не вірячи, що все закінчилось.

 Рекомендую до читання і бажаю творчіх успіхів автору!