«Є три речі, які я не роблю без кави: допит, обшук і розмову з людиною, чий підпис я знайшла вночі у справі свого батька.
Того ранку кава закінчилася».

Після двох тихих нічних розділів Мира виходить у місто, і місто, як завжди в Одесі, має що сказати.

У цьому розділі на вас чекають:

- одеський двір-колодязь, де тьотя Роза з відром знає все про всіх, а дід у тільнику коментує з галереї;

свідка, яка говорить без упину, і головне ховається десь між манікюром і плітками;
- клініка на Французькому бульварі з бездоганним газоном у листопаді;
- колишній Міри. Чарівний, «свій» для всіх і дуже уважний до її ліктя;
- і, звісно, Доктор Протокол, якого Мира сама викликала о сьомій ранку, бо дуже хотіла побачити його обличчя.

Маленький уривок, щоб ви відчули настрій:

«— Ви не спали, — сказав він.
Я не чекала, що першим це скаже саме він.
— Ви теж. О 02:47 ви були в мережі.
Він помовчав рівно стільки, скільки треба, щоб я зрозуміла: він знає, що я теж там була.
— Як і ви.»

Від авторки: цей розділ я писала, думаючи про те, як по-різному люди кажуть правду. Хтось говорить її занадто швидко, хтось ховає в балаканині, а хтось каже тільки тоді, коли думає, що його ніхто не чує. І саме останній варіант болить найбільше.

А ви хотіли б жити в одеському дворі, де сусіди знають про вас більше, ніж ви самі? ?