Ну тепер, здається, цю парочку вже точно ніщо і ніхто не зупинить... Вогонь запалений на повну! ◉⁠‿⁠◉

Уривок:

Осіріс розвертається й розвалюється на дивані. Широко розставляє ноги, кладе руки на спинку й дивиться на мене знизу угору, як справжній господар становища.

— Ну що ж, — з небезпекою у голосі каже він, вказуючи поглядом на підлогу між своїх ніг. — Повзи сюди й покажи, як добре ти засвоїла уроки свого колишнього. Заодно рота свого займеш. 

— А якщо ні? — я складаю руки на грудях. Шкіра гаряча і приємно ниє. — Покличеш свою блондиночку, щоб вона зробила це замість мене?

— Якщо ні, я зараз підіймуся, поставлю тебе раком на підлозі і виб'ю з тебе весь твій гонор так, що ти імені свого згадати не зможеш.

Це не те, чого я зараз хочу... Мабуть.

Я стою перед ним, відчуваючи, як під його поглядом остаточно руйнується мій залишковий глузд. Кохання — жахлива та деструктивна річ. До дідька таке кохання, коли я ладна добровільно віддатися монстру, який забрав життя мого батька.

Але в мене до вас є одне стратегічне питання щодо вечірнього розділу. Там буде дуже спекотно, але сам розділ вийшов чималеньким. 

І от я тепер сиджу в роздумах:

Як краще вчинити?

А) Розрізати його на дві частини і випустити другу порцію вже завтра, щоб розтягнути задоволення?

Б) Не бути вредною авторкою, викинути весь як є і не мучити очікуванням?

Дякую всім, хто читає❤️

В книзі у чувака 6 проколів на піпірці

Також додаю мій інстаграм, де можна побачити візуали персонажів (такі, якими я їх бачу)

Ось тут я живу