Привіт, любі буркотуни) Любите свята? Насправді я не прихильник ні свят, ні гостей. Тому що вони нагадують мені стихійне лихо. Вічно багато шуму, багато брудного посуду, багато уваги. Єдине місце, де мені подобаються свята — книги) В тому числі й “Великдень з Адель”. Тримайте трохи хорошого настрою) Хай він хоч десь буде)

Цитата:

  — Адель…? — почулося з темряви. — Що сталося? Я ж на годинку відійшов, — насуплено запитав він, підходячи ближче.

— Мало не впокоїла бабцю, — чесно визнала, сідаючи засмучено на ліжко та вдивляючись у рідні обриси. — Але вона вижила та забрала з собою в знак компенсації кошик. 

— Я ж казав, тобі треба було більше спати, — пробурмотів він, гладячи моє розпатлане волосся та залишаючи поцілунок на скроні. — Але зараз все добре? Ніхто не постраждав?

— На жаль, ні… Тільки моя нервова система… — з сумом вичавила з себе, сонно позіхаючи. — Знаєш, яка різниця між святом і стихійним лихом?

— Яка?

— Наслідки після стихійного лиха прибирають швидше і люди, які постраждали — добріші, — пробурмотіла й заховалась обличчям в його грудях. 

Книга є самостійним бонусом до платної історії — “Совість для диявола”. Тому, якщо вона Вам сподобалась, заходьте й до неї. А якщо Ви любите веселих фамільярів у книгах, забігайте й до інших: філін Вуглик, безсовісний кіт Кексик, балакучий диван)   

    ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб