Чому жінкам іноді легше писати від чоловічого лиця
Знаєте, що я помітила за собою? Іноді писати від чоловічого лиця набагато легше, ніж від жіночого. І що цікаво – не тому, що чоловіків простіше зрозуміти. Зовсім ні. Можливо, справа в певній свободі.
Коли пишеш від лиця жінки, ти часто мимоволі починаєш аналізувати кожну емоцію. Чому вона так відреагувала? Чому промовчала? Чому дозволила собі бути слабкою? Чи не надто вона вразлива? Чи не надто горда? А коли перед тобою чоловічий персонаж, раптом відкривається зовсім інший простір для дослідження. Його можна зробити суперечливим, самовпевненим, але розгубленим. Сильним перед всім світом і абсолютно беззахисним перед однією жінкою. Дати йому можливість помилятися, тікати від власних почуттів, приховувати біль за сарказмом, робити вигляд, що йому байдуже, коли насправді йому нестерпно.
І найцікавіше – дозволити йому думати те, чого він ніколи не скаже вголос.
Мені здається, чоловіче лице дає письменниці можливість подивитися на кохання з іншого боку. Не лише через те, що відчуває жінка, а й через те, як її бачить чоловік. Як він запам’ятовує дрібниці, як помічає її звички, як намагається пояснити собі власні вчинки й чому іноді одна її усмішка руйнує всі його ретельно вибудувані захисти. І, мабуть, тут є ще один секрет: ми не обов’язково пишемо чоловіків такими, якими вони є в реальному житті. Ми пишемо їх такими, якими дозволяємо їм бути на сторінках наших історій.
Саме тому Олівер Брукс став для мене таким цікавим персонажем. За його самовпевненістю, гострим язиком, помилками й часом нестерпним характером ховається людина, яка сама не завжди розуміє, чого хоче, від кого тікає і ким стає поруч із тією, яку не може забути. І, повірте, зазирнути в його голову – окреме задоволення. Іноді навіть для самої авторки.
А тепер хочу запитати вас: вам цікавіше читати історії від жіночого чи чоловічого лиця? І чи помічали ви, що авторки іноді особливо майстерно розкривають саме чоловічих персонажів?
Та якщо ви ще не знайомі з Олівером та Іві, запрошую у нову історію циклу «Народжені тінями» – «Відлуння світла»
Бо іноді, щоб знайти світло, потрібно спочатку наважитися зазирнути в найтемніші куточки людської душі.
Історія Олівера та Іві триває. І цього разу вона буде ще глибшою. ❤️
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ писала одного чоловічого персонажа, то аж закохалась. Кайф ловила кожного його пов.
Мені все одно, аби персонаж був цікавий.
Мені навпаки важко, але дуже цікаво писати від лиця чоловіка.
Завжди напишу главу з чоловічої перспективи і прошу свого почитати, щоб сказав чи він може так думати, чи реалістично ❤️
Гарний пост ☺️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати