Три директори й одне правило

Вона розуміла, що тікає. Тікає не від Джеймса, а до нього. А від усього іншого: від бабусиного чаю з бергамотом, від старої записки на готельному бланку, від теплої руки під чорною парасолею. Бо ця рука чекала б від неї сміливості, а сміливості сьогодні в неї більше не залишилось.

Правило номер один казало: ніяких директорів.

Але море в листопаді, вирішила Марі, не рахується. Море в листопаді взагалі не знає, що таке правила.

«О сьомій, — написала вона. — І я принесу свій диск».