Правильна відповідь - у Черва. Дуже рекомендую, класний веб-роман. А тепер серйозно.
Я радий відгуку, який зібрав минулий блог, можливо, так я і стану популярним, але, враховуючи те, як певні люди сприймають (або не сприймають) мої слова, доведеться почати з ремарки. Я пишу в жанрі надздібностей, і в цьому пості мова іде виключно про надздібності. Не про самих персонажів, чи їх характери, образи, ролі в сюжеті, а конкретно за сили. Сподіваюсь, із цим розібралися.
Отже, я почну з того, що суперсили - це доволі заїжджений троп. Їх вигадано стільки, що нові сили ти, можливо, і здатен вигадати, але швидше за все це буде або щось дууже специфічне, що не виглядатиме серйозно, або компіляція сил, які вже зустрічалися, або щось, що не працюватиме ніяк, крім авторського допущення. В цьому пості я б хотів розібрати своїх персонажів саме з такого боку і розказати, як вони отримували свої сили. Може, навіть, надихну когось зацікавитись моєю творчістю і чекати на вихід Тяжіння істини. Отже, погнали. О, і так, навчений попереднім досвідом, про всяк випадок - ШІ не вигадав ЖОДНОГО з цих персонажів, кожного з них я вкрав чесно у Марвел, ДС та Маккрея (серйозно, фанати супер-сил, Черв дійсно цікаве чтиво, прикріпив би посилання, але ліньки). Тепер точно погнали.
Всемогутній, Іван Семененко. Мій протагоніст, народжений з ідеї - як послабити Супермена. Я не любитель Снайдера і його стилю, і ідея Супермена-Ісуса мені ніколи не подобалась. Крім того, колись в шортсах я наштовхнувся на епізод мультсеріалу по Супермену, де кларк Кент розслідував вбивство 8-річної давнини. Думаю тут у мене і виникла ідея Всемогутнього - перемістити Супермена в нуар, де всі брешуть, а твої сили ніяк не допоможуть обі вибратись із пут брехні. Разом з тим, ті 2-3 людей, які прочитали мою книгу можуть задати справедливе питання - при чому тут Супермен? Дійсно, сили мого персонажа - маніпуляція фотонами, тобто створення конструктів із твердого світла. В Тяжінні істини я детально розповідаю як це працює, і чому протагоніст може на дистанції чути, бачити і розмовляти крізь свій аватар із твердого світла. Як я і зазначав в коментарях під попереднім постом, такі псевдо-наукові обґрунтування допомагають мені самому бачити рамки своїх героїв. Адже якщо персонаж може А - чому він не може Б? Таким чином, виходить що Всемогутній - Зелений ліхтар? Але ні, в жодному творі по ДС я не бачив, аби ліхтарі використовували сили саме так. Вони створювали зброю, щити, але не аватари. А от хто таке створював - доктор Мантон, один із антагоністів Черва. Він міг створювати із енергії аватару жінки, яку іменував "Сібірь". Чому - без поняття. Плагіат - радо скажете ви! Адаптація - скажу я. Мантон не міг створювати нічого крім аватари, а зелені ліхтарі - усе крім аватарів. Додайте сюди саме суперменівський вайб, і так із трьох персонажів я створив свого, унікального (так-так, добрі люди вже пояснили що це все плагіат і лише мої галюцинації, ніякої унікальності, але не соромтесь, напишіть це ще раз), кгхм, отже унікального персонажа - детектива Івана Семененка.
Відділ поліції
В першій книзі Іван працює соло, але в подальших стане невід'ємною частиною відділу боротьби з організованою злочинністю. Тож розберу і цих персонажів, які з'являються в епілозі, але матимуть важливі ролі в подальшому циклі
Мужик. Петро Волошин. Гаситель метасил. Загалом цей троп не те, щоб прям затертий. Із реалізації такого концепту - крутий мужик, який нівелює сили зарвавшихся недо-богів і дає їм в пику, був представлений Цикадою в серіалі Флеш і на моїй пам'яті все. Та й то в Цикади був артефакт, який гасив сили, а не він сам це робив. Хотів би сказати щось іще, але саме на цьому сезоні я і покинув дивитися Флеша, тому не знаю чим закінчилася історія Цикади.
Мотузок. Юлія Швець. Класична сила розтягування, я не знаю як з нею гратися. Думаю ви можете згадати Ріда Річардса, МІстера Фантастіка з фантастичної четвірки, в ДС є Чоловік, що видовжується Ральф Дібні, якого я бачив в тому ж Флеші. Тому сила банальна, але рахуючи СКІЛЬКИ у мене мета-людей (в книзі 4, сходження Абсолюту лише в одній сцені на героїв нападає П'ЯТНАДЦЯТЬ мета-людей. Можливо, я б виклав цей уривок на оцінку спільноти, але навряд це комусь цікаво), то такий персонаж необхідний. Власне, одна із ідей мого циклу - сили впливають на людину, змінюючи її, а Мотузок у відділі "єдина нормальна людина". Тому і сила у неї "звичайна".
Шепіт. Віталій Малюк. Людина-ШІ, певне улюбленець публіки) Загалом має силу під'єднати свідомість до мережі і проганяти через себе вважай весь інтернет. Треба вам знайти цифровий слід людини - через Шепота пройдуть всі відкриті соцмережі і його мозок, працюючи в режимі пошуку зображення, відслідкує фото кого треба. Це ж стосується записів з камер, або взламування паролів. Чесно - я не можу згадати персонажа із подібною силою, але я не претендую на унікальність. Тут швидше фактор того, що в старих коміксах/фільмах/серіалах були персонажі з силою взламувати електроніку і +- їх ніша була схожою на Шепота. Хоча, скажу чесно, крім епізодичного антагоніста з Флеша, Кілгора, я навіть не згадаю таких персонажів, хоча вірю, що вони є
Легіон, Василь Яцик. Персонаж, яким я пишаюся. Формально він має змогу опанувати будь-якою звичкою, доступною ЗВИЧАЙНІЙ ЛЮДИНІ. Тобто сили він не копіює, але, якщо, в теорії, можна опанувати навичку (вивчити науку, мову, стати спортсменом світового рівня чи снайпером), Легіон це зможе. Знову ж, тема не нова - в Черві дрібний злодій Еліт мав таку силу, але мій Легіон має ньюанс. Колись я вигадував оповідання про те, як Землю захопили прибульці, які роздали людям-коллаборантам надздібності. І там був глава коллаборантів Легіон, який мав 8 окремих особистостей, між якими перемикався. Та в Ворог Всередині і надалі у Легіона єдина особистість, і якщо він хоче опанувати новий навик, він має ПОВНІСТЮ ЗМІНИТИСЯ, У нього міняється зовнішність, звички, поведінка, лексика...Що разу це нова людина, і лише довкола такого образу можна вибудувати окремий сюжет, та навряд я таке витягну. О, і так, я знаю що існує ніби від ДС серіал Легіон, але я його не дивився, і по-моєму там у гг просто розмноження особистості, не знаю чи є у нього суперсили.
Морок. Борис Вишневський. Персонаж, задуманий як антитеза Всемогутнього. Протагоніст, в Ворозі всередині, проходить моральну арку, міняється і розуміє - між тим аби відігравати стереотип героя і реально допомагати людям, він обере друге. Морок обере перше. Взагалі він має дві суперсили. Перша - телекінез, найбанальніший. А от друга, його справжня сила, як заповідав нам Брюс Вейн - гроші. Морок дуже багатий, він може купити усіх. Що ж він робить зі своїм статком? Розважається. Маючи гроші, він ставиться до бідних як до сміття. Він вважає ворогами всіх, хто не на його боці, а всі свої дії виправданними, адже весь світ - його сценарій до кримінальної драми - його улюбленого жанру. І якщо світ пише не цікаві сценарії - світу ж гірше. Тож в якомусь сенсі Морок унікальний, але знову ж, його унікальність - це просто віддзеркалення Бетмена. Самозакоханий, інфантильний, безчесний і цинічний, він є тим, хто діє ефективно, обходячи закон з метою "здолати своїх ворогів". Будучи напарником Всемоугтнього, Морок ставить йому питання - чи варто шукати брудні обхідні шляхи заради еффективності і куди це приведе (вийшла непогана аннотація до моєї другої книги, все ще сподіваючь вас нею зацікавити)
Смерть. Дмитро Грицевич. Ще один персонаж, яким я пишаюсь, але який має прям чіткий орієнтир. В Черві є героїня Панацея. Формально вона лікує, але на практиці здатна "коллекціонувати рани" і вішати їх на інших. Смерть має таку ж силу, але з рядом поправок, які дозволяють мені не вважати його плагіатом Панацеї. По-перше, Смерть збирає лише свої травми. Якщо Панацея могла залікувати людині розірваний живіт, і перевісити цю травму на свого ворога, то щоб покалічити когось іншого, Смерть має сам пережити травму. Тобто хочеш зламати ворогу ногу - зламай її собі. Ворогів двоє - ламай ногу двічі. Троє? Ну, Смерть не має лімітів на час. Якщо він за життя зламає ногу тричі, трьом ворогам він і навісить таку травму. Сам Смерть, при тому, регенерації не має. Тож погодьтеся, якщо Панацея чистенька дівчинка, яка сама себе не калічить, то Смерть робить це перманентно, в перервах заливаючи себе алкоголем і наркотиками. По-друге, якщо правильно пам'ятаю, Панацея не мала лімітів, і одну і ту ж травму вішала багатократно, але для задіяння сил мала торкнутися ворога (скажу чесно - читав давно, якщо помиляюсь десь - мені шкода). Смерть, як я зазначив, навпаки, вішає рани по курсу 1:1 зате може робити це дистанційно.
Ну і Сум, Руслан Платонов. Антагоніст першої книги, який, як в загоні самогубців, тепер працює на державу. Але, наголошу, НА ДЕРЖАВУ. Не на мутну тьотю яка ніби-то представляє інтереси уряду. Платонов пройшов прозору комісію, отримав офіційне призначення, а вся ця система побудована не на "ми уряд, хочемо - юзаємо зеків", а на прийнятому Верховною радою в усіх читаннях законі. Що ж до його сил, занурювати людей в тотальну депресію, переживати раз за разом свої болі і невдачі, то, як не дивно, тут я надихався....дементорами з Гаррі Поттера. Раптово, так. Тим не менш, у Сума є унікальна риса - він сам відчуває біль своєї жертви аналогічно їй. Чому ж він лишається в порядку? Є в нього певна психологічна проблема, завдяки якій він вразливий лише до певного типу моральних страждень, доволі мало розповсюдженого серед людей, що допомагає йому переборювати біль. Я маю на увазі, допустимо він мучить людину нагадуванням, що померла його сестра. І в цей же момент Сум сам відчуває біль, ніби його найближча родичка померла. Але, із причини, яку я поки не розкрию, йому байдуже. О, і так, в Хлопаках є Мозковий Штурм, але то не воно. Він зачиняє тебе в твоїй голові і ти, не здатний вибратись, вмираєш від зневоднення. А опиняєшся ти у власних кошмарах, чи приємних снах (у випадку МШ виключно перше) тут ролі не грає. Жертви Сума завжди при тямі і зберігають контроль над своїм тілом.
Ну і ще один антагоніст Ворога всередині Тимур Караченцев - Чорна діра. От тут я дійсно не знаю, чи були такі персонажі взагалі. Він розриває матерію на окремі молекули і я не пригадаю такої сили. Можливо, це щось схоже на якийсь концентрований промінь смерті, який випалює все живеЮ але не знаю. Можливо, я й справді випадково винайшов унікального персонажа, або ж просто не знаю чи було щось подібне в інших творах.
В будь-якому разі буду радий почитати ваші коментарі. А з цим я прощаюся з вами і бажаю гарного вечора