❀❀❀❀❀❀❀❀

 Тільки Даріель з горе на пополам здихався неочікуваного залицяльника – як спіткнувся о якусь пухнату кульку, яка підкрадалася і з цікавістю своїми вусиками мацала його ботинок. Бідний ангел гепнувся звабливою дупцею в розкрившийся мішечок з чимось, що не зраділо цьому, або навпаки було в захваті від тісного контакту з ангельською дупцею. Тож Даріель красиво підскочив на ноги затійливо вилаявся, потираючи дуцпцю і гнівно дивлячись що ж там таке. А воно того… дивилося у відповідь двома помаранчевими оченятами, з шумом показало язик і мішок…того пострибав собі кудись.

 У Даріеля був не забутній вигляд. Такий собі мікс шоку, огиди, обурення і дитячого захвату.

 Я намагалися не сміятися. Прикрила рот рукою. Як мені ця ситуація здається знайомою. Дехто рудий теж любив потрапляти в такі цікаві ситуації.