У межах  марафону Елани Чунту прочитала книгу

  Лєни Міле    Хто ти такий

Це жахливо, коли тебе – порядну, пристойну, добре вдягнену людину – викидають з потяга, перед тим пограбувавши. А ти ще, до того ж, юнак, який майже і не пожив. А після цієї халепи втратив пам’ять. Тобі ще повезло – знайшли, поклали у лікарню. А далі?

Єдина зачіпка у слідчого – записка з кишені потерпілого – в. Лесі Українки, 12. У селі Гайове за цією адресою проживають дві жінки: баба Шура – добра, бувала жінка, досвідчена й по господарству і в питаннях лікування задавнених депресій; і Іра – її онука – яка тут переживає своє нещасливе кохання, пережити його не може, а тому занедбала себе і на все їй по фіг. І ці жінки знати не знають, чому бідолаха з потягу їхав до них. За проханням дільничого, баба Шура погоджується, щоб хлопець пожив поки у них до з’ясування особистості. Іру ж це неабияк обурило. У неї депресія, а тут ще й цей – невідомо хто...

А от що було далі, варто читати, не відкладаючи на “потім”.

Книга написана динамічно, напружено. Блискавична зав’язка, швидке розгортання подій, кумедні ситуації, адекватна (і не дуже) реакція персонажів, гумор і пошук загадки – усе це сприяє легкому читанню і дарує живі емоції, особливо тим, чиї бабусі народилися на початку ХХ століття. Автор – майстер описувати деталі того часу: опис господарського двору, де знаходяться кури та кролі, товстий кіт, лава, обвита плющем, де перші поцілунки; смажена картопля, туалет у дворі, а той стілець з виламаним сидінням – це ж  класика.

Та головна героїня – Іра Голуб -  потерпає від депресії. І так, що вранці не хоче підніматися. І ця проблема світового масштабу не залежить від віку ваших родичів. Вона залежить від хлопців, яких навколо Іри крутиться немало. Може, хтось та поможе дівчині???

Автор смачно описує підлітків. У кожного свій типаж, манера одягатися, своя поведінка. Герої живі й логічні в своїх діях.

Дуже правдиво описане село. Завжди налазить усмішка, коли читаєш про краєвиди села, бо сам добре їх знаєш.

І ні! Ця книга не для тих, кому за ... Тому що головні герої – підлітки. А підлітки однакові у будь-якому столітті. У них гормони. У них кохання. І різні такі пристрасті.

У творі було помічено кілька мовних недоліків. Про них було зазначено в коментарях. Вважаю, що цього достатньо. Автор був вдячний за таке уважне прочитання.

Тож читаємо книгу Лєни Міле й насолоджуємося колоритом рідної землі, гумором і таємницями.

Дякую автору за емоції.