Доброго раночку всім і чудового, натхненного дня! 

А в мене з самого ранку для вас новиночка. Якщо ви думали, що після проклятих квартир, магазинів та моторошних колодязів герої нарешті візьмуться за розум і стануть нормальними студентами — ви їх дуже погано знаєте! Зустрічайте продовження моторошної та максимально заплутаної серії «П'ятий у чаті» — четверте оповідання під назвою «Останній автобус»

Зображення клікабельне

Знаєте це специфічне відчуття, коли ви їдете пізно в громадському транспорті? За вікном суцільна темрява, старі лампочки в салоні кліпають, як у справжньому трилері, а водій мовчить і дивиться на дорогу так промовисто, що мимоволі замислюєшся, чи не везе він вас часом прямо через річку Стікс. От і ця невгамовна четвірка — Злата, Ярина, Марко та Тарас — примудрилася сісти саме в такий нічний автобус.

Великих спойлерів не буде, але готуйте нерви! На вас чекають таємничі попутники, до яких краще зайвий раз не придивлятися, квитки, які чомусь знають ваші точні адреси, і одна дуже моторошна знахідка з написом: «Пасажир №5. Пункт призначення втрачено» .

Буде лячно, адже з цього автобуса можна зникнути не тільки фізично, а й назавжди стертися з власних фотографій. Але не хвилюйтеся, без їхнього фірмового чорного гумору ви не залишитеся — спроби Марка вижити за допомогою паніки та сарказму витягнуть навіть найпохмуріший момент! 

Тож заварюйте собі щось гаряче і смачне, вмощуйтеся зручніше та приєднуйтеся до поїздки. Головне — не забувайте перевіряти, хто саме сидить на сусідньому кріслі 

І наприкінці нагадую: ця історія писалася до челенджу Ньюбі Райтер! 

Запрошую до читання! 

— Хелоу, шановні підписники, час розплати настав! — бадьоро оголосив він, намагаючись не клацати зубами від холоду. — Місцевий привид-перевізник запізнюється вже на дві хвилини. Я готовий виставити йому штраф за моральну шкоду. Де мій віп-транспорт до пекла?